ЛИЦЕ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЛИЦЕ́ я́; мн. ли́ця, лиць; с.

Те саме, що обли́ччя 1. Приклади
  • Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому [ньому]. (Панас Мирний)
  • Вона [Килина] провела тремтячою рукою по дуже блідому лиці й напружено задумалась. (В. Винниченко)
  • Але Гальшка була непотішна, сиділа на ліжку лицем до стіни і не хотіла нічого їсти. (І. Крип'якевич)
  • Жита буйні, хвилясті... Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі. (А. Головко)
  • Можна було дивитися на це лице й почувати, як на ньому вiдпочиває твiй зiр i думка. (Б. Антоненко-Давидович)
  • Сонце нахилило своє золото-червоне повне лице на самі вершини гір. (І. Франко)
  • Сумно восени дивитися в помарніле лице природи. (із журн.)
  • Я .. завзято взяв їсти суху, як старе лице, поморщену булку. (Б. Лепкий)
Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини. Приклади
  • З воріт виходять люди... о, скільки, скільки тут знайомих милих лиць! (В. Сосюра)
  • Та все знайомі лиця – двійко бородатих виснажених чоловіків і баба у червоній плетеній шапці, драних спортивних штанях, картатому пальті, надто легкому для негоди. (Люко Дашвар)
Обличчя як ознака стану або настрою людини. Приклади
  • Проминали знайомі задихані лиця, хтось із товаришок і товаришів студентів зупиняв її й щось говорив, а вона тільки усміхалась і всіх кликала “туди”. (В. Винниченко)
  • Вони йшли до нас самі, чоловіки й жінки, з мученицькими після концтабірних страждань лицями, в збереженому їхніми рідними заширокому для їхніх дистрофічних тіл одязі. (П. Загребельний)
  • Лице чародія було радісно здивоване. (Ю. Логвин)
  • Чимчич давно вже повернувся, і на його вдоволеному лиці було написано, що він чекає похвали за виконане завдання. (С. Андрухович)
Верхній, зовнішній бік предмета; протилежне спід. Приклади
  • – Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? – питала Онися, придивляючись до матерії. (І. Нечуй-Левицький)
  • Низь – техніка вишивання, коли візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зі споду, а потім вишивка виконується рештою кольорів – з лиця. (з наук. літ.)
перен. Оригінал чого-небудь. Приклади
  • В історії української поезії XIX віку ми маємо багато прикладів того, як твори високого стилю переказувалися в стилі “низькім” і як “лицювання з грецького (взагалі не наського) лиця на козацький виворіт”. (М. Зеров)
тільки мн. Щоки (див. щока́ 1). Приклади
  • Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу. (М. Коцюбинський)
  • Дід Макар був чоловік тихий, богобоязливий, а Танька з червоним, як буряк, носом і з червоними, хоч уже поморщеними, лицями була жінка непосидюща. (Т. Бордуляк)
  • Очі його [учителя] оживлювалися, запалі лиця виповнювалися і наливалися кров'ю. (Б. Лепкий)
  • Витерши щільно поголені й рожеві з легкого морозцю лиця, пройшов [Степан Петрович] до їдальні.... (В. Винниченко)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.