ЗВУК — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗВУК ч.

род. у. Слухове відчуття, що викликається певними коливальними рухами повітря або іншого середовища; те, що чується, сприймається слухом. Приклади
  • Приходжу, чую здалека, дрень-дрень... стук молотів... За звуком тим ступаю. (І. Франко)
  • Вуха поступово звикали до шуму порогів, а більше жодних звуків у степу не було. (П. Панч)
  • Хвилину постояв Андрій: розглядався, слухав, ловив найменший звук, виміряв у темряві віддаль од себе до обозу. (Д. Бедзик)
  • – Скажімо, звуки, – ледь закотив очі професор. – Пориви вітру, немовкнучий шум дерев і води, блеяння овець і дзвіночки на коровах – ви їх ніколи не бачите, цих невидимих корів, але чуєте, як вони дзвонять своїми дзвіночками. (Ю. Андрухович)
Спів, музика. Приклади
  • З глибоких долин чути звук пастушого ріжка. (І. Нечуй-Левицький)
  • Ніч, місяць, верби, шелестіння, Обійми рук і щастя мук, І в невимовному горінні Жагучий солов'їний звук. (М. Рильський)
  • Пісня забурхала, як повінь, розторощуючи геть усе – всякий смуток і жаль. Тетяна розмахувала руками, диригуючи в тій потрясаючій бурі звуків. (І. Багряний)
перев. мн. Мелодія. Приклади
  • У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола. Линуть звуки танго. (З. Мороз)
  • Гіпатія торкає пальцями струни арфи: ніби Еол, граючись, пробігає в просторі і несе чаруючі звуки з будинку Теона до дрімотного моря. (О. Бердник)
род. у, фіз. Механічне коливання частинок пружного середовища, яке поширюється у вигляді хвиль. Приклади
  • Людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 тис. Гц. (з наук. літ.)
  • Характеристиками звуку є частота, довжина хвилі, амплітуда і швидкість, а також тембр. (з наук.-попул. літ.)
  • – Ну, а коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше [від] звуку? (О. Гончар)
род. а, муз. Найменший структурний елемент музики, що характеризується певною висотою, силою, тривалістю, тембром. Приклади
  • Музичний звук відкривав безмежний простір для утворення не лише красивих звукових форм, але й наповнювання їх змістом живої творчої душі художника. (з навч. літ.)
  • Він почав оповідати другий свій сон. Він був ніби в [на] концерті. Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків. (М. Коцюбинський)
род. а, лінгв. Найменший структурний елемент усної мови, утворюваний за допомогою органів мовлення. Приклади
  • Милозвучність мовлення досягається чергуванням у мові окремих голосних і приголосних звуків, а також можливістю вживати деякі слова в різних формах, не змінюючи їх значення. (з навч. літ.)
  • Найдужче мучився [панотець] звуком “л”, бо ані тни не міг вимовити його на кінці слова. (Л. Мартович)

Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.