ДІВЧИНА — ТЛУМАЧЕННЯ

ДІВЧИ́НА

Те саме, що ді́вчина. Приклади
  • Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш забувай, забувай. (з народної пісні)
  • Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І. Франко)

ДІ́ВЧИНА

Молода незаміжня особа жіночої статі. Приклади
  • Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, .. до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. (Марко Вовчок)
  • Три дівчини, студентки-агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій. (М. Рильський)
  • До бенкетної зали входить консул Антоніо Массарі, він веде під руку струнку біловолосу дівчину в сукні з дорогого єдвабу. (Р. Іваничук)
  • * У порівн. Ось і рябина [горобина] стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем. (Панас Мирний)
  • Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. “Може, думаю, – в його [нього] є дівчина”. (Марко Вовчок)
  • Де гнуться верби понад ставом, Там пройде дівчина моя. (В. Сосюра)

ДІВЧА́ТА

Уживається у знач. мн. до ді́вчина. Приклади
  • – Звідки це ви, дівчата? – З буряків їдемо. (А. Головко)
  • – Знаєш, Стародубе, дівчата мені видаються схожими на метеликів: летять на все барвисте, та й самі стараються бути примітними. (Є. Доломан)
  • За дітьми підбігли юнаки й дівчата в куценьких спідничках вище колін, а потім чоловіки. (І. Білик)

Джерело:
Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.