ІТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Іти по що і за чим

Перевірте вживання:

іти по когось, щось — щоб принести, придбати тощо;

і йти за кимось, чимось — позаду когось, уздовж чогось.

ІТИ ПО КОГОСЬ, ЩОСЬ ІТИ ЗА КИМОСЬ, ЧИМОСЬ
Бабуся захворіла, і тато мусив іти по лікаря. Іди за мною, не відставай.
Тато іде по продукти до крамниці. Навчальний процес іде за планом.
Як півник до моря по воду ходив. Пливи, косо, тихо за водою, а я іду услід за тобою.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він ішов до магазину за хлібом. — Він ішов до магазину по хліб.

Іди за лікарем, поклич його сюди. — Іди по лікаря, поклич його сюди.

Іти в переверти і ходити колесом

Замініть нехарактерний для української мови вислів ходити колесом на стилістично кращий варіант: іти в переверти.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив колесом і крутив сaльто… Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив у переверти і крутив сaльто…

Видужувати і іти на поправку

Замініть нехарактерний для української мови вислів іти на поправку на стилістично кращий варіант: видужувати, одужувати.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
У Німеччині дівчина нарешті почала іти на поправку.  У Німеччині дівчина нарешті почала видужувати.

Іти́, їхати, захо́дити, прихо́дити, посила́ти (по)

В усній українській мові в конструкціях з цими словами часом неточно вживають прийменники. Коли треба передати послідовність дій або порядок пересування людей чи предметів, цілком закономірно вживати прийменник за. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав за мотоциклом» (тобто слідом за ним). «Спортсмени зайшли в гуртожиток за дівчиною» (спочатку до гуртожитку зайшла дівчина, потім її товариші). Однак коли йдеться про мету якоїсь дії, краще вжити прийменник по. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав по мотоцикл» (тобто маючи намір привезти мотоцикл вантажною машиною). «Збираючись на ковзанку, спортсмени зайшли в гуртожиток по дівчину» (щоб узяти її з собою). «Як тільки добре смерклось, Прохіра забігла по Гашіцу і сливе силоміць потягла її з собою». «Вже кілька днів по Лазаря не приходив жандар». (З творів М. Коцюбинського.) «Ясь послав одного з помічників садівника по свій екіпаж». (І. Нечуй-Левицький.) «П а р і с: …Я піду по плащ, бо холодно… Я хутко повернуся». (Леся Українка.) «По хліб йшла дитина». (П. Тичина.) «Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду?» (Народна пісня.)
У художній літературі і в усному мовленні паралельно з конструкцією «посилати + прийменник по» виступає конструкція з прийменником за:
Із коча пан мій вилізає
І посила за молодим.
(Т. Шевченко.)
«Уже навіть хотіли посилати за ними, аж тут і Саранчук на поріг». «Хіба ще коли був отакий і Данило розпатланий і стривожений, як вибіг сам надвір до Ілька та посилав в Обухівку за Матюхою?» (З творів А. Головка.)
Значно менше поширене в сучасній українській літературній мові словосполучення «іти за хлібом», «іти за водою».

Крокувати, простувати, іти...

Останнім часом у періодичних і неперіодичних виданнях дуже поширилось нове дієслово крокувати. Крокують по сторінках художніх творів люди («Через годину Пархоменко крокував з своєю командою по вулицях міста»), крокує по сторінках журналів весна («Цього року по ланах крокує рання весна»), крокує по шпальтах газет навіть Першотравень («Києвом крокує Першотравень»). Від цього слова молоді письменники творять похідні дієслова: прикрокувати, закрокувати («Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди»).
Цих дієслів не знала українська класична література, як і фольклор, легко обходячись давніми словами: простувати («Явдоха і Галя ведуть під руки Петра, за ними простує Гринько». — Панас Мирний), рушати («Всі рушили за ватажком Андрієм Корчакою». — І. Нечуй-Левицький), іти («Йде весна запашна, перлами, квітами закосичена». — П. Тичина), подаватися, податися («Теофіл мовчки встає і подається геть». — Леся Українка), прямувати («Товариство на Січ прямувало». — Т. Шевченко), маршувати (Українсько-російський словник АН УРСР; Словник Б. Грінченка), ступати («Не знаю, чи вітер травицю торкає, чи постать кохана край мене ступає». — Олена Пчілка).
Як бачимо, в українській мові є досить слів, щоб не виникала потреба створювати неологізм; чи не природніше звучали б наведені вище фрази, якби замість цього крокувати, що так причарувало письменників і журналістів, поставити давні слова: «Через годину Пархоменко маршував зі своєю командою по місту»; «Цього року по ланах ступає (іде) рання весна»; «Києвом простує Першотравень»?
Мірилом потрібності й життєвості неологізму є народ і його мова: потрібне й доречне народ швидко сприймає й засвоює з книжок і преси, непотрібне, як ось, приміром, слово позаяк, що намагалося колись витиснути з ужитку давні слова бо, через те що, тому що, — відкидає. Такою є й доля цього штучного, непотрібного крокувати: хоч воно й увійшло разом зі словом позаяк до наших академічних словників, та народ не сприйняв його, бо щось так і не чути, щоб десь на Україні казали: «Голова колгоспу крокує до правління, а бригадир закрокував до своєї бригади», — а кажуть і, очевидно, далі казатимуть: «Голова колгоспу йде до правління, а бригадир подався (пішов) до своєї бригади».
Треба пам'ятати, що іменник крок, який лежить в основі дієслова крокувати, означає українською мовою «відстань між ногами, що рухаються», а не «рух», як у російській мові шаг. На позначення руху є інші українські слова: хід, хода («Шкода ходу до поганого роду». — Прислів'я; «Впоперек дороги тихою ходою повз мене йшов старий дідок». — Я. Щоголів; «Замовк Ярема, зажурився, поїхав ходою». — Т. Шевченко; наддавати ходу або ходи. — Українсько-російський словник АН УРСР; «Забрехали на подвір'ї собаки, почувши ходу людини». — М. Стельмах); ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський; «Проти вітру повільною ступою ішли коні». — С Чорнобривець).
Отже, треба не допускати штучних висловів типу «ішов тихим кроком», «прискорив кроки» тощо.
Хибно створеною була й військова команда кроком руш відповідно до російської шагом марш. Українським відповідником до російських слів шаг, поступь є хід: «Екзекутор перейшов скорим ходом по хаті і стукнув палицею в один, другий і третій кут» (М. Черемшина). Отже, й у військовій команді треба замість слова крок поставити хід: ходом руш, як це й зробили згодом чи не самі творці цієї команди.

Іти назустріч, сприяти, посприяти, допомогти, підмогти

За аналогією до російського вислову в переносному значенні идти навстречу в наших періодичних і неперіодичних виданнях трапляються такі вислови: «Завком пішов їй назустріч: улаштував дітей у заводських яслах, а їй самій дав путівку на курорт»; «Якби правління колгоспу пішло нам назустріч, ми б самі зробили спортивний майданчик».
В українській мові вислів іти назустріч буває тільки в прямому значенні: «Жодна підвода не йшла назустріч, на схід» (О. Гончар), — а відповідно до російського идти (пойти) навстречу українською мовою треба вживати слів сприяти (посприяти), допомагати (допомогти, підмогти). Отож, у наведених вище фразах треба було написати: «Завком посприяв їй»; «Якби правління колгоспу посприяло (або допомогло, підмогло.

Йти воювати чужі території

Правильніше: Іти завойовувати чужі території

Ішла, ішло, ішли і йшла, йшло, йшли

Для уникнення збігу приголосних звуків замініть дієслова йшла, йшло, йшли на більш милозвучний варіант: ішла, ішло, ішли

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Тут йшла колона демонстрантів. Тут ішла колона демонстрантів.

Ідуть збори і іде збори

Перевірте, чи не порушено узгодження між двома словами: ідуть збори.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
Сьогодні іде збори акціонерів компанії. Сьогодні ідуть збори акціонерів компанії.

Ішли опади у вигляді снігу

Правильніше: Ішов сніг

Грабунок йде по всіх фронтах

Правильніше: Грабунок іде на всіх фронтах

Організації ідуть нам назустріч

Правильніше: Організації сприяють нам

Іде дискримінація

Правильніше: Триває дискримінація