ЯСНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ясне діло

Правильніше: ясна річ, зрозуміло, звісно
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Ясне діло

Правильніше: Ясна річ, зрозуміло

іван волове око, петро чорне лихо, річард левове серце, прудкий кінь, ясне сонце, гостра стріла, леся українка, панас мирний, марко вовчок, джек лондон, максим горький, ван, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, артиклі, га

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Виділення комами вставних слів

Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).

КОМА СТАВИТЬСЯ
Для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, будь ласка, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте, однак, сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Іван Котляревський).

Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський).

Глина, бур'ян, — все летіло з боків униз. Карпо, однак, виліз (Панас Мирний).

Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить (Максим Рильський).

Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Марко Вовчок).

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо такі слова є не вставними, а повнозначними, і виконують одну із синтаксичних ролей Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко).

Мені здається, що вже пізно.

Стало зрозуміло, що ніхто не прийде.

Головне відділення нині таки працює.

Після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (Михайло Коцюбинський).

Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко).

Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав.
Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері.
Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо Ти все дбаєш за мене — а головне, знаєш, чим зробити мені приємність (Михайло Коцюбинський).
Не виділяються комами такі слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, які не є вставними Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря (Олесь Гончар).

Вживання прийменника при

Уникайте неправильного чи невиправданого вживання прийменника при. Варіанти заміни: біля, коло, край (дороги), за (умови, гетьмана), під час (штурму), у разі (виникнення), у присутності (матері), або дієприслівниковий зворот — шукаючи вихід.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
при вході біля входу
при першій появі щойно з'явиться
при (всьому) цьому а проте
при температурі у 10 градусів за температури у 10 градусів
при такій звістці на таку звістку
при одній думці на саму згадку
при свідках перед свідками
при виді вчителя побачивши вчителя
при виникненні у разі виникнення
при нападі під час нападу
при умові за умови жити
при гетьманаті за часів гетьманату
жити при Польщі жити за Польщі
при дорозі край дороги

АЛЕ: Національна академія державного управління при Президентові України (вказує на підпорядкованість структур); при університеті працює їдальня (вказує на просторову близькість); бути при доброму здоров'ї, при тямі, при ясному розумі; допомогти при нагоді (вказує на супутні обставини й умови).