ЯКІСНІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: на совість

Правильніше: якісний

Також можна перебудувати речення, використавши відповідні синоніми: близький, щирий (про друга), гарний, вродливий, красивий, гожий, чарівний (про зовнішність); досвідчений, грамотний, вправний (про фахівця); приємний, симпатичний (який викликає задоволення, втіху, насолоду); якісний тощо.

АЛЕ:

Прикметник хороший в українській мові має значення «який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий»:

Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Панас Мирний).

До речі, українській мові не властивий вислів якісна продукція (товар) тощо. Треба: високоякісна, доброякісна. Так само не можна казати і писати неякісний (неякісна), треба: недоброякісний (недоброякісна), низькоякісний (низькоякісна). Немає ні світових стандартів якості, ані європейських. Просто є світові та європейські аналоги.

Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає.
На письмі фіксується:
1. Випадання д, т у групах приголосних ждн, здн, стн, стл: тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, роз'їзд – роз'їзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, користь – корисний, честь – чесний, якість – якісний, захист – захисний, стелити – слати. Буква т зберігається у словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять.
2. Випадання к у групах приголосних скн, зкн при творенні дієслів із суфіксом ну: тріск – тріснути, брязк – брязнути. Але: виск – вискнути.
3. Випадання л у групі приголосних слн: масло – масний, мисль – умисний, навмисне; ремесло – ремісник.
Зверніть увагу: спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний, гігантський, парламентський і под.), у словах типу студентський, туристський, фашистський; у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни (аспірантці, оптимістці, піаністці, хустці).

Вищий ступінь якісних прикметників творять, як відомо, додаванням до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника суфікса -іш- або -ш-: червоний — червоніший, довгий — довший; найвищий ступінь порівняння твориться з вищого ступеня прикметника додаванням до нього префікса най-: червоніший — найчервоніший, довший — найдовший.
Є ще й складена форма вищого ступеня прикметників, що твориться додаванням до звичайного ступеня слова більш: витриманий — більш витриманий, — і найвищого ступеня, складеного з слова найбільш і звичайного ступеня: найбільш витриманий.
Хоч ці форми ступенювання прикметників — проста й складена — є ніби паралельні, проте українська художня література й жива народна мова давали перевагу, за деякими винятками, простій: «Їй-бо, взяла б оцю спідницю, якби ж трошки довша була» (з живих уст); «І були вони, всі ті таланти рідного люду, ті найулюбленіші діти свого смутного краю, як і цеє вбоге й забите дівча, — люди з найбідніших бідні, з найтемніших темні, були наймитами в чужих людей і пасинками долі» (С. Васильченко).
Однак на сторінках газет, а часто й у науковій літературі вдаються до складеної форми ступенювання: «Цей спосіб — більш зручний для практичного застосування», — читаємо в журналі; «Самі передові райони області ще не закінчили збирання врожаю», — читаємо в газеті; «Найбільш цікавим був виступ акробатів», — чуємо в доповіді; «Передова частина української інтелігенції намагалася зробити українську літературу більш дійовою і активною», — бачимо в дисертації. Але куди природніше звучить по-українському: «спосіб зручніший», «найпередовіші райони», «найцікавішим був виступ акробатів», «зробити українську літературу дійовішою й активнішою».
Складеної форми ступенювання вживають здебільшого тоді, коли вона стосується дієприкметника. Наприклад: випробувати — випробуваний — більш (найбільш) випробуваний. Ця форма буває потрібна й тоді, коли порівнюють не іменник з іменником через прикметник вищого ступеня, а — прикметник із прикметником: «Він — більш хитрий, як розумний». У такому разі слово більш відповідає російському скорее: «Он — скорее хитрый, чем умный». Допоміжне слово найбільш часто не так порівнює, як відзначає вагу або роль прикметника в фразі, відповідаючи якоюсь мірою російському главным образом: «Це є найбільш характерні ознаки нашого часу».
Слово самий як допоміжне для творення найвищого ступеня порівняння часом трапляється в класичній літературі: «Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней» (Панас Мирний). Однак уживати цієї форми не варто, щоб не плутати слово самий із подібним щодо звукового складу словом самий, яке означає «один тільки»: «Ми вже так вихарчувалися, що їмо самий хліб і цибулю» (І. Нечуй-Левицький). Поєднуючись часто з прислівником тільки, слово самий підкреслює винятковість: «У нашій області — самі тільки передові райони, тому й область звуть передовою».
Якщо треба надати щонайбільшої міри певній ознаці, то до найвищого ступеня порівняння додають частки що- або як-: «Він — щонайстарший над усіма» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Данилові довелося лише думати про якнайскорішу реалізацію свого плану» (І. Ле).
Вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними відмінками або сполучників як, ніж: «Страх — більший від переполоху» (М. Номис); «Це буде мій твір, може, кращий за ті, які ви читали» (М. Коцюбинський); «У дружбі він свої чуття гартує, у нім сильніше «наше» над «моє» (І. Муратов); «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим» (Т. Шевченко); «Повітря в горах — дуже прозоре, отже, й видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині» (О. Гончар).
Проте в поточному мовленні часом доводиться спостерігати відступи від цього правила, коли, аби утворити вищий ступінь прикметника, вдаються до прислівникової форми з родовим відмінком слова: «У зайця задні ноги довше передніх»; «Він розумніше свого брата». Ці відступи — помилкові. Треба казати: «задні ноги — довші, ніж (як або за) передні», «довші проти передніх», «розумніший за (від або проти) свого брата», «розумніший, ніж (як) його брат»

Правильніше: Доброякісна, високоякісна гра