ЩАСТИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Талан, щастя, успіх і вдача, удача

Замініть іменник вдача, удача, якщо коли йдеться про те, що комусь щастить, на стилістично кращий варіант: талан, щастя, успіх; або перебудуйте речення, використавши дієслова: (по)таланити, (по)щастити.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Яка удача, що я вас зустрів! Яке щастя, що я вас зустрів!
Молодший брат працює, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому вдачі. Молодший брат працює, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану.
Ваша перезентація — це велика удача! Ваша перезентація — це великий успіх!
Оце так удача! Оце так поталанило!
У всьому удача в нього. У всьому йому щастить.

АЛЕ:

вдача — характер, натура, темперамент.

У мого батька горда вдача.

 

Щасти́ти, тала́нити, везти́

Коли людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить. «Він уже марить і пливе по гарячих пісках на гарячій сковороді, і йому здається, що голова в нього уже репається, як кримський каштан. Але і на цей раз щастить: його підбирає караван, його відпоюють кумисом і везуть на верблюдах, як бухарського еміра». (Григорій Тютюнник.) «Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному щастить, під які лише досить ступити, як у кишенях тобі задзвенять легендарні таврійські червінці». (О. Гончар.) «Соломії сьогодні щастило». (М. Коцюбинський.) «Щасти ж тобі, сину!» (А. Головко.) «Грицькові справді не таланило». (Б. Грінченко.) «Був [Довбуш] дуже веселий, бо таланило йому дивовижно». (В. Гжицький.) «— Так ось. Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища — Щасні. На прізвище — щасні, а насправді — нещасні. Все життя не таланить не те що мені, а й моєму батькові не таланило». (Ю. Збанацький.)
В усному мовленні і в мові художніх творів досить поширене вживання в цьому значенні слова везти. «X р а п к о: …Ні, не везе-таки мені на сімейку!» (Панас Мирний.) «Навколо — ні душечки. Ні, їм [Остапові й Соломії] таки везло нині! Туман стояв густий, мов кисіль». (М. Коцюбинський.) «— Бензину чортма, от не везе отак». (А. Головко.) «Везе, як утопленику». (Українські народні прислів'я і приказки.)
Дієслово везти в останні десятиріччя починає помітно витісняти в усному мовленні щастити і таланити (особливо зменшилася частотність вживання останнього). Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан — щаслива доля), і саме через це їх треба вживати ширше. Таланити давно властиве українській мові, раніше досить часто вживалося, і немає підстав і рації відмовлятися від нього й тепер.
Отже, дієслова щастити, таланити, мабуть, більш варті уваги мовців, ніж везти (нині дуже популярне); очевидно, не слід так часто вживати його на шкоду іншим синонімам.
Щодо всіх трьох слів — щастити, таланити, везти — то вони мають відтінок значення «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Коли ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати і дієслово вдаватися (вдастися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав». «Ще слава богу, що мені … удалося закрепить серце так … що муштруюся собі та й годі». (Т. Шевченко.) « …Федору Івановичу ніяк не вдавалося заснути: облишив думати про Київ, своє місто виникло в уяві — Славгород, хвилюючи невиразною якоюсь тривогою». (А. Головко.)

щастити – таланити – везти

Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв'язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). «На літературному полі мені щастить» (Михайло Коцюбинський); «Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно» (Володимир Гжицький). В усному мовленні досить поширене використання в цьому значенні дієслова везти. «Дивись, як повезло: виграв у конкурсі «Фортуна» автомобіль» (з живих уст).
В останні десятиріччя воно витискує з ужитку свої синоніми. Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан – щаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення – «переміщати щось транспортним засобом» («Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю», Михайло Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити.
Ці дієслова мають семантичний відтінок «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Наприклад: «Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав» (з журналу).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Йому везло постійно

Правильніше: Йому щастило всякчас