ШВИДКО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Ско́ро, шви́дко

За сучасними словниками прислівник скоро вживається в двох значеннях: по-перше, для вираження інтенсивності руху, по-друге — в часовому значенні — з відтінком «через деякий час». Отже, за словником виходить, що слово скоро своїми значеннями в основному не відрізняється від слова швидко. Проте останнім часом у мовній практиці скоро здебільшого виступає як прислівник із часовим значенням (як синонім до незабаром, невдовзі), а швидко — як прислівник, що виражає інтенсивність руху. В цьому переконують численні приклади з художньої літератури. У О. Гончара: «Угорець заходив до неї з різних боків, хижо націлявся і цюкав. Колода тільки перекочувалася з місця на місце, ціла-цілісінька. Бійці чмихали. Невдалий дроворуб скоро впрів. Хаєцький не міг далі байдуже дивитись на його самокатування». У В. Сосюри:
Не шуми про минуле, тополе,
за вікном у ранковій імлі.
Скоро прийде весна, і у поле
знов покличуть мене журавлі.
………………………..
Скоро прийде весна. У вітрах і снігах
я дихання її відчуваю.
Київ, Києве мій, крил орлиний розмах
і в шипшині зорі небокраї.
У М. Стельмаха: «Будьте милостиві [до землемірів], скажіть, чи скоро будете нам наділяти землю?»
Слово швидко з виразним значенням інтенсивності дії виступає в творах письменників. Ось кілька прикладів. «А воно молоде, то швидко і виходилося собі…» (Марко Вовчок.) «Василина вибігла із зали так швидко, як і вбігла». (І. Нечуй-Левицький.) «І Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась, сили підживали». (М. Коцюбинський.) «Петрусь вів діда за руку, а дід ніс Галочку. Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч». (Ю. Яновський.) «Боженко виглянув з-під бурки і, вражений до краю такою несподіванкою, швидко сів». (О. Довженко.)
Доцільність семантичного розрізнення цих слів диктується потребами спілкування, яке прагне смислової точності. Правда, іноді контекст дає змогу вжити будь-яке з двох слів, і зміст речення лишається незмінним. Наприклад, у реченні «Хто з всіми добрий хоче буть, той швидко втратить добрий путь» (І. Франко.) слово швидко без шкоди для змісту можна замінити словом скоро. А от у прикладі з твору Панаса Мирного замість швидко, безперечно, краще було б вжити слово скоро («Од купи до купи знай бігав Карно і гукав: «Піддержте, братця! Що се таке? За бісовими думками швидко не можна буде бідному чоловікові й дихнути»), бо формально виходить, що йдеться про частоту дихання (можна буде, мовляв, тільки повільно дихати), а не про час, коли це настане («незабаром»). Звичайно, в усному мовленні можуть виникати ще виразніші двозначності. Тому треба помітити порух мови до розрізнення слів швидко і скоро і зважити на цю тенденцію під час спілкування.

різниця між скоро та швидко

Словники фіксують прислівник скоро в двох значеннях: для вираження інтенсивності руху, а також у часовому – з відтінком «невдовзі». У першому він не відрізняється від слова швидко і вживається паралельно з ним. Однак останніми роками у мовній практиці спостерігається тенденція до семантичного розмежування цих лексем. Скоро переважно виступає з часовим значенням («незабаром»): «Іди ж, стара, юшки дітям навари, бо вже й вечір скоро» (Михайло Стельмах). А швидко – як прислівник, що передає інтенсивність руху: «Коні швидко бігли степовою дорогою» (з газети). Щоправда, іноді контекст дає змогу застосовувати будь-який з двох прислівників: «Хто з усіма добрий хоче буть, той швидко втратить добрий путь» (Іван Франко). Тут без шкоди для змісту можна замінити швидко на скоро.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

бігло читати

Правильніше: швидко читати
Словник-антисуржик.