ХОДИТИМЕШ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
ходімте
Іти в переверти і ходити колесом
Замініть нехарактерний для української мови вислів ходити колесом на стилістично кращий варіант: іти в переверти.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив колесом і крутив сaльто… | Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив у переверти і крутив сaльто… |
що посієш, те й пожнеш
швидко ходити (бігати, поратися) біля чогось
чоботар ходить без чобіт
чинити безладдя
часто ходити до кого
хто пізно ходить, той сам собі шкодить
ходять слухи
ходить у дірках
ходити, перевалюючись з ноги на ногу
ходити, опираючись на що
ходити часто куди (до кого)
ходити по слідах кого
ходити по п'ятах
ходити один до одного в гості
ходити на ципочках перед ким
ходити малими кроками
ходити за покупками
ходити з протягнутою рукою
ходити з непокритою головою
ходити взад і вперед
ходити взад і вперед
ходити в розвалку
ходити в костюмі єви
ходити в дірках (в лахмітті)
ходити без діла
ходити
хитрити; лукавити
учащати до когось; часто ходити куди-небудь
усі одним зайняті
тяжко працювати, зазнаючи утисків
триматися поважно (гордовито, зверхньо)
триматися незалежно, зарозуміло
триматися з погордою (зарозуміло)
транспорт регулярно курсує
той, хто може швидко й багато ходити без втоми
стояти (ходити) на задніх лапах перед ким
слідом ходити за ким
скеровувати дії інших; отаманувати
сам не в собі
рухатися туди-сюди
рукою подати
просити милостиню; жебракувати
прискорити кроки
прийшла біда – відкривай ворота
прибавити крок
походжати взад і вперед
поступати правильно
поступати по-своєму
постійно ходити (приходити) до кого-небудь
полювати
повсякчас ризикувати
по роботі й плата
пішли на концерт
пішли на каву
піклуватися про кого (про що)
пізньому гостю їсти кості
підлабузнюватися; підлещуватися
переслідувати когось
орати; обробляти землю
не знати, що трапиться з ким-небудь у житті
найменші дрібниці (деталі)
надувся як індик
на четвереньках ходити (лазити)
можна не сумніватися
мати погану репутацію
мати неоднакові інтереси (уподобання)
лестити, догоджати комусь
коритися кому-небудь; бути залежним від когось
іти повільніше; зменшити крок
знаходитися під страхом за свою долю
займатися чим
займатися охотою
займатися землеробством
займатися господарством
зазнаватися; задирати ніс
жити
жебракувати; жебрати
жвавий; рухливий
дуже повільно ходити (рухатися)
дуже бешкетувати; чинити безладдя
діяти несправедливо; чинити погане
діяти за [чужою] вказівкою
діяти (робити, поводитися) як належить
десь не прибиралося
давайте підемо нагору
гуляти по руках
говорити, оминаючи суть справи
всякому овочу свій час
він цим не займається
він тоді ще був у дитячому віці
він за словом в кишеню не лізе
відчувати постійну небезпеку
від одного потрапляти до іншого
вище шапки не скочиш
витворяти
бути повнолітнім хлопцем
бути підневільним
бути неосвіченим (неписьменним)
бути на краю погибелі
бути живим; існувати; жити
бути дуже малим (малою дитиною)
бути дисциплінованим (слухняним)
бути в користуванні то одного, то другого
бурлити
блудити
бігати перед кимось
безвідмовно коритися кому-небудь
без потреби тинятися (ходити) туди й сюди
Іти по що і за чим
Перевірте вживання:
іти по когось, щось — щоб принести, придбати тощо;
і йти за кимось, чимось — позаду когось, уздовж чогось.
ІТИ ПО КОГОСЬ, ЩОСЬ | ІТИ ЗА КИМОСЬ, ЧИМОСЬ |
---|---|
Бабуся захворіла, і тато мусив іти по лікаря. | Іди за мною, не відставай. |
Тато іде по продукти до крамниці. | Навчальний процес іде за планом. |
Як півник до моря по воду ходив. | Пливи, косо, тихо за водою, а я іду услід за тобою. |
ТИПОВА ПОМИЛКА:
Він ішов до магазину за хлібом. — Він ішов до магазину по хліб.
Іди за лікарем, поклич його сюди. — Іди по лікаря, поклич його сюди.
Піти слідом, настати, статися, наслідувати і послідувати
Замініть кальку послідувати на правильний варіант:
наслідувати — повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи;
настати, статися, виникнути — наблизитися, розпочатися, трапитися;
піти, поїхати слідом — одержати покарання, постраждати від чого-небудь.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
смерть послідувала від холери | смерть настала від холери |
послідувати його прикладу | наслідувати його приклад, піти за його прикладом |
давайте послідуємо за ними | ходімо за ними, підемо за ними слідом |
Дієслова в наказовому способі, нумо і давай, давайте
Замініть нехарактерну для української мови конструкцію з дієсловом давай, давайте, якщо мовиться про спонукання до дії, на стилістично кращий варіант, використавши наказовий спосіб дієслова або спонукальні частки.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
А давайте підемо щедрувати! | А ходімо щедрувати! |
Давайте вже голосувати! | Голосуймо вже! |
А давай потанцюємо! | Нумо танцювати! Нумо до танцю! |
АЛЕ:
Дієслово давайте вживається у прямому значенні, керуючи іменником:
Давайте ваші зошити. Якщо тебе ображатимуть, то сміливо давай здачі.
ходити взад-вперед
Ходить, мова мовиться, мовитись, річ у тім, ітися (ідеться), у тім сила
Крокування без кроків
Нам так полюбилося це слово, що ми вживаємо його на всякі лади. Якщо в одного письменника позитивний герой, «крокуючи, згадує про сон», то в другого не менш позитивний герой уже «стрімко крокує», а третій творить навіть похідні дієслова: «Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди».
Не співалося в народних піснях «Ой, не крокуй, Грицю, та й на вечорниці», не читали ми й у творах наших класиків, щоб хтось чи щось у них крокувало, дарма що класики намагалися йти в ногу з мовою своєї епохи. Виходить, що це поширене тепер слово — неологізм.
Кожна жива мова, розвиваючись, удається до словотворення, до неологізмів. Нові економічні й соціальні зміни, що позначаються на побуті народних мас, загальне піднесення прогресу й культури вимагають нових слів для понять і явищ, котрі вже ввійшли в життя. І ось письменники, журналісти, науковці створюють неологізми, що через художню літературу, пресу й наукові праці проникають у мову народних мас і згодом стають невід'ємними складовими частками певної мови. Але проникають і засвоюються в тому разі, якщо в них справді є доконечна потреба. До того ж такий неологізм має постати на базі вже наявного лексичного матеріалу відповідно до законів і духу мови. У другій половині ХІХ ст. українська мова збагатилася словами, що їх ми тепер широко вживаємо, не замислюючись над тим, народні вони чи штучні, або «ковані», як казали колись. Візьмімо слово годинник. Коли стали входити в побут настільні й кишенькові годинники, українська мова знала тільки слово дзиґарі — «нескладний механізм, що, визначаючи час за допомогою гир, висів на башті ратуші або на стіні в покоях». Таке слово не пасувало для нової речі, яку приніс загальний проґрес, тому виникла потреба створити для неї нове українське слово. Таким стало слово годинник, утворене з давнього година. Отак виникли й неологізми мріяти, мрія, створені на базі народного слова мріятися, та багато інших і швидко прижилися в нашій мові, бо в них була нагальна потреба, без них не могла обійтись мова, що ступала на вищі щаблі свого розвитку, поширюючись у різні галузі знання та вміння.
А яка потреба в неологізмі крокувати? Хіба нема в нашій мові безлічі синонімів до дієслова йти: простувати, прямувати, маршувати, податися, чимчикувати, дибати, чалапати, дріботіти й ще багатьох із різними відтінками? Може, всі ті слова застаріли чи не передають нового поняття, що криється в слові крокувати? Аж ніяк! Може, це — суто спортивний' або військовий термін, якого досі не було в нашій мові? Теж ні.
Дієслово крокувати хтось нерозважний переклав із російського шагать. Та біда в тому, що слово крок, від якого штучно створено нове дієслово, має в українській мові далеко вужчу семантику, ніж російське шаг; це, власне, не рух, а тільки відстань між ногами під час руху: «Дурному з кроку ступити — сто днів одпусту доступити» (М. Номис). А до російського шаг — «рух» є в українській мові інші відповідники: ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський), хода («Він ішов попереду легкою оленячою ходою». — О. Гончар), хід («Гусій тільки піддає ходу». — М. Коцюбинський). Тим-то й такі вислови, як идти пешком, буде по-українському не йти кроком, а йти ступою («Проти вітру повільною ступою йшли коні». — С. Чорнобривець), замедлить шаг — уповільнити ходу («Пара зацікавила Сергія, і він навмисне уповільнив ходу». — В. Козаченко), ускорить шаг — наддати ходу, придати ходи («Гнідко ще дужче придав ходи». — Панас Мирний). Виходить, що й семантично неологізм крокувати шкутильгає на всі чотири, він не вточнює поняття руху, а лише пантеличить звиклого до усталених давніх слів читача. Не дивно, що такий неологізм не прищепився в живій народній мові, дарма що ним рясніють сторінки наших книжок і шпальти газет. Мені досі не доводилося чути з живих уст щось на зразок: «Де голова колгоспу? — А он крокує до правління. — А бригадир де? — А той давно вже покрокував додому»… Тим часом кажуть і, мабуть, ще довго казатимуть: «Голова йде (а в разі потреби надати певного нюансу, то — чимчикує, дибає чи, коли поважно, то простує) до правління», а бригадир, безперечно, «давно вже подався додому».
Весна й Першотравень не стануть менш запашними й барвистими, якщо вони перестануть крокувати, а простуватимуть ланами республіки, та й карбований крок частин Української Армії не стане менш лунким, якщо ці частини маршуватимуть замість безнастанного крокування.
Залицятися, упадати, доглядати, ходити
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: «А Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину...» (Панас Мирний); «Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля» (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: «Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати», — замість правильного «нема кому доглядати її» або «нема кому ходити коло неї».