ТОЧИТИСЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

продовжуватися чи тривати?

Набуває дедалі більшого поширення така не притаманна українській мові форма, як складний дієслівний присудок з дієсловом-зв'язкою продовжувати. Тільки й чуємо: «Він продовжує користуватися моєю допомогою», «На планеті продовжують вибухати конфлікти», «Кандидати в депутати продовжують проводити роботу в округах», «Фірма продовжує дивувати успіхами», «Прокурор продовжує застерігати...» Ці по-канцелярськи неоковирні фрази можна й треба перебудовувати, щоб звучали просто, дохідливо. Наприклад, пропускаючи дієслово-зв'язку або послуговуючись прислівниками далі, досі, знову, ще тощо. Ось так: «Він і далі користується моєю допомогою», «На планеті й досі вибухають конфлікти», «Кандидати в депутати проводять роботу в округах», «Фірма знову дивує успіхами», «Прокурор ще раз застерігає...»
Для російського продолжаться (в часі) український відповідник – тривати (відбуватися, точитися, йти) з прислівником далі або й без нього. Тому не варто в цьому значенні вдаватися до дієслова продовжуватися: протистояння продовжується, неспокій продовжується, життя продовжувалося, не може так довго продовжуватися і под. Треба: протистояння триває, «Неспокій, однак, триває довго» (Леся Українка), «Життя точилося своєю чергою» (Михайло Коцюбинський), не може так довго тривати.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Мали місце бої

Правильніше: Точилися бої