СПІВАКУ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: улюблений співак

Правильніше: група (колектив) співаків (музикантів, танцюристів)

Замініть іменник або прикметник півчий на один із варіантів:

хорист, співак — якщо мовиться про учасника звичайного хору;

співочий, співучий — про птаха.

АЛЕ:

півчий — учасник церковного хору.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть співаючий на такий варіант: співочий, співучий; співець, співак; або перебудуйте речення, використавши дієслово: співати.

Співак — це вокаліст-професіонал або самодіяльний виконавець пісень; той, хто співає пісню чи мелодію. «Говорячи про Гулака-Артемовського як композитора, оперного співака, драматичного актора, не можна не згадати, що він небезуспішно займався живописом». (З журналу.) «Молодий і чубатий, Бурлака, мабуть, був добрим співаком, бо голос у нього м'який і чистий». (О. Сизоненко.) «Багато можна писати й говорити про пісню, а переспівати наші пісні не здолає й найбільший співак у світі». (Ю. Яновський.) «Пісня так лунає, і такі дзвінкі голоси в співаків, що не чути ні шепотіння листочків верболозу, ні сплесків сонної риби». (О. Донченко.) «Певна річ, що дружинний епос (як і пізніші козацькі думи) плекав спеціальний стан співаків-рапсодів, що були попередниками пізніших кобзарів-бандуристів». (Ф. Колесса.)
З емоційно-нейіральним значенням виступав морфологічний варіант цього слова — співака у художній літературі XIX ст. Порівн.: у Є. Гребінки: «Як тільки оком поведу, то і вгадаю, де співака»; в І. Котляревського: «В и б о р н и й: Ти, небоже, і співака добрий». Рідше, але і в сучасній художній літературі натрапляємо на таку форму. Вона більш характерна для усного мовлення, і тому в художніх творах зустрічається частіше в репліках персонажів, а не в авторському тексті.
Варіант співака раніше здебільшого не ніс на собі емоційного навантаження, як і аналогічні утворення типу сусід — сусіда, бандурист — бандуриста, танцюрист — танцюриста, поширені в народнорозмовному мовленні, але в сучасній мові в певному контексті часто набирає іронічного звучання, подібного до того, що закладене в слові писака, тобто кепкування з недосконалості виконавця дії («Теж мені знайшовсь співака»).
Часом плутають слова співак і співець, зокрема артиста неправильно називають «співцем».
Співець має кілька значень. Насамперед так називають народного виконавця вокальної імпровізації, який акомпанує собі на народному інструменті. «Ф. Кушнерик — один із кращих українських народних співців XX ст., який зберіг традиції кобзарів Остапа Вересая, Михайла Кравченка, Андрія Шутя, Івана Кравченка-Крюковського, Федора Холодного та ін.». (З журналу.) «Коли, скажімо, давньогрецькі поеми «Іліада» та «Одіссея», приписувані сліпому співцеві Гомеру, є, власне, зведенням пісень, творених безіменними співцями протягом багатьох століть, то великі грецькі трагіки Есхіл, Софокл і Евріпід будували всі свої трагедії на мотивах із тих-таки поем та на народних переказах взагалі». (М. Рильський.)
Співець у переносному значенні — це митець, виразник високих ідеалів, що їх він прославляє в своїх творах.

Народ і пісня — нерозлучні,
Співцям народу — честь, хвала!
(Т. Масенко.)

«У кожного народу є свої співці-провидці, в серцях яких, мов у той океан могутній, вливаються всі радощі і болі, вся мудрість трудящих». (П. Тичина.)
У цьому значенні слово співець часто вимагає після себе додатка в родовому відмінку (співець — к о г о? ч о г о?). «Співець дружби народів, літературний учитель багатьох наших поетів [П. Тичина]… ось уже півстоліття стоїть на передовій лінії художньої мислі». (А. Малишко.) «М. Пимоненко був співцем трудового уярмленого селянства, яке жило в убогих хатинах, віддавало свою працю і здоров'я багатіям. Це визначило народність його мистецтва». (З журналу.)
Співець уживають іноді як синонім слова поет. «У «Заповіті» своєму просить наш Кобзар поховати його серед степу широкого на Вкраїні милій, над ревучим Дніпром. І народ виконав волю свого безсмертного співця». (М. Рильський.)
Отже, співак — це вокаліст. Співець — народний виконавець, який імпровізує в супроводі народного інструмента; назва поета в урочистому піднесеному мовленні; в переносному значенні — письменник або художник.

Ці іменники значеннєво близькі, застосовуються для позначення подібних понять, але не тотожні.
Співак – той, хто вміє і любить співати; вокаліст-професіонал; самодіяльний виконавець пісень. Сполучається зі словами: естрадний, оперний, обдарований, професійний, самобутній, талановитий тощо.
Співець – народний виконавець вокальної імпровізації, який акомпанує собі на народному інструменті. Натхненний співець, безіменний співець. Переносно: митець, виразник високих ідеалів, які він прославляє в літературі, музиці, живописі. До речі, співець часом уживають як синонім слова поет. Однак артиста співцем назвати не можна.