ПРИКРО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: хоч як прикро

Правильніше: робиться прикро (мулько) на душі; неспокій і сум бере (обіймає); неспокій заповзає в душу; ніби щось муляє на душі; щось ніби лягло на душу

Правильніше: пильно (прикро) дивиться в очі (у вічі); дивиться, як в очі не вскочить

Правильніше: гірко на серці (на душі)

Правильніше: гірко на серці (на душі)

Правильніше: за країну прикро

Правильніше: тяжко (прикро) помилятися

Правильніше: прикро на таке дивитися; серце болить на таке дивитися

Дослухайтеся до поради авторитетного нашого письменника і мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича. Часто помиляються в тих випадках, наголошував він, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування інколи навіть не дає змоги гаразд збагнути фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не досягнеш, якщо того не хотів». Щоб цього не траплялося, треба висловлюватися правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступати: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Леонід Глібов). Так само російським висловам что бы не, кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...» – Михайло Чабанівський), хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме – не слухайсь»; «Хоч де будеш, та я тебе знайду» – Словник Бориса Грінченка).
Уживають як не прикро, як не дивно, треба: хоч як прикро, хоч як дивно.

У поточному мовленні ми без потреби часто вживаємо дієслова робити, зробити з іменниками, забуваючи або не знаючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Петро зробив вигляд, що не розуміє співрозмовника», «Гість став на порозі, потім зробив крок уперед», «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх». А слід було б сказати так: «Петро удав, що не розуміє співрозмовника», «Гість... ступив крок уперед», «Це прикро вразило всіх присутніх».

Наша класична література тільки зрідка користувалась прикметником неприємний і прислівником неприємно, надаючи перевагу словам прикрий і прикро. У сучасній українській літературі слова прикрий і прикро дедалі більше поступаються перед прикметником неприємний і прислівником неприємно: «Дівчині снився якийсь неприємний сон»; «Щоб мати менше неприємних розмов з директором, він уникав його»; «Людині неприємно бачити й знати, що вона відстала від життя».
Між цими прикметниками й прислівниками є деяка семантична різниця: прикметник неприємний означає, що якась особа, дія чи явище не дають приємності людині: неприємна робота, неприємний чоловік; прикметник прикрий — емоційно наснаженіший, указує на більше враження від якості особи, дії чи явища: «Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені» (М. Коцюбинський); «Колісник прикро подивився йому у вічі» (Панас Мирний). Отож, може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра — все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.
Слід пам'ятати, що прикметник прикрий має ще значення «крутий» (прикрий берег), а також «різкий»: червоний, аж прикрий (Словник Б. Грінченка).

Правильніше: образливо, прикро