ПОКАРАЄШ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
суворо покарати кого-небудь
Правильніше:
всипати патиків; втерти маку (часнику); погріти ломакою (києм) спину (плечі, ребра); погладити по спині; дати під [сьоме] ребро; дати швабу (шкварки); на кабаку стерти
Мова – не калька: словник української мови
сильно покарати когось
Правильніше:
витерти ворсу комусь; відірвати голову
Мова – не калька: словник української мови
покарати
Правильніше:
перехилити через коліно
Мова – не калька: словник української мови
покарати
Правильніше:
дати вербової різки
Мова – не калька: словник української мови
покарати різками
Правильніше:
усипати (врізати, дати) гарячих
Мова – не калька: словник української мови
покарати кого-небудь за якусь провину
Правильніше:
намилити шию; накрутити (нам'яти) вуха; усипати березової каші
Мова – не калька: словник української мови
побити (покарати) кого-небудь
Правильніше:
узяти в нагаї
Мова – не калька: словник української мови
по заслузі наказаний хто
Правильніше:
по заслузі покарано кого
Мова – не калька: словник української мови
наказати кого
Правильніше:
дати кару кому; покарати кого
Мова – не калька: словник української мови
наказати за провину
Правильніше:
покарати
Мова – не калька: словник української мови
мати намір покарати когось
Правильніше:
руки чешуться
Мова – не калька: словник української мови
за діло він наказаний
Правильніше:
він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його
Мова – не калька: словник української мови
Карати і наказувати
Перевірте вживання дієслова наказувати, і якщо мовиться про покарання, замініть: карати.
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| Дуже хочу щоб їх наказали за їхні махінації. | Дуже хочу щоб їх покарали за їхні махінації. |
АЛЕ:
наказувати — давати наказ.
Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові (Михайло Коцюбинський).
наказати
Правильніше:
покарати
Словник-антисуржик.
Наказати злочинця
Правильніше:
Покарати злочинця