НАЙКРАЩЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: не найкраще

Перевірте, чи не має бути вжито форму найвищого ступеня порівняння прикметника або прислівника замість форми вищого ступеня.

Замініть форму вищого ступеня порівняння кращий, краще, якщо мовиться про найвищу міру вияву ознаки, а не зіставлення, на форму найвищого ступеня: найкращий, найкраще.

АЛЕ:

Він знав математику краще за мене. Він мав кращі знання історії, ніж більшість учнів класу. 

Правильніше: ласий шматок (кусок, кусник)

Правильніше: найкраще, найліпше; краще над усе

Правильніше: знімати вершки

Правильніше: збирати вершки на молоці

Правильніше: найкраще

Правильніше: найкращі з-посеред інших; перші серед найкращих

Правильніше: щирісінький діамант; діамант найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти

Правильніше: минає все, мине й це

Правильніше: на все добре! усього найкращого! хай щастить (таланить)!

Правильніше: у найкращому (найліпшому, кращому, ліпшому) разі

Правильніше: у перших лавах

Правильніше: найкращий, найліпший

Правильніше: найкращий вихід

Правильніше: золотий вік

Правильніше: на все добре! всього найкращого! щасливо!

Правильніше: у найліпшому разі; в найкращому разі (випадку)

Правильніше: мати добру славу; бути в числі найкращих

Перевірте, чи не є іменник топ частиною слова, утвореного з двох іменників без допомоги сполучного звука, які за новим правописом (§35 5. 3) пишуться разом: топменеджер, топмодель. Також за новим правописом частина топ- із числівниками не поєднувана.

АЛЕ:

Цей топ мені дуже пасує.

Найвищий ступінь порівняння якісного прикметника гарний, а також добрий, хороший. Звичайно найвищий ступінь порівняння якісних прикметників утворюється від форми вищого ступеня цього прикметника за допомогою префікса най- (ця форма є найбільш поширеною в літературній мові — найсерйозніший, найхоробріший; зрідка така форма може підсилюватися вживанням часток як і що — щонайсерйозніший, якнайхоробріший) або аналітичним способом — поєднанням слова найбільш з формою звичайного ступеня (найбільш серйозний, найбільш хоробрий). «…Питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясень їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!» (Леся Українка.)
Проте в усному мовленні часто сполучають форму найвищого ступеня прикметника зі словом самий (самий найкращий), що є стилістично небажаним. У розмовному стилі мовлення, та й у художній літературі, вживається словосполучення, яке виражає найвищий ступінь ознаки і складається із слова самий + звичайний ступінь порівняння прикметника (самий гарний, самий щирий), що для сучасної літературної мови теж не є нормативним.
Утворення ступенів порівняння прикметників становить певні труднощі для деяких мовців. Поширена помилка полягає в тому, що неправильно утворюють вищий ступінь порівняння. Форма вищого ступеня порівняння може бути синтетична, проста (утворюється додаванням до кореня або основи прикметника суфікса -іш- або -ш- (-ч- ): хоробрий — хоробріший, дешевий — дешевший, дорогий — дорожчий) і аналітична, складена (утворюється додаванням до звичайної прикметникової форми слів більш або менш: більш хоробрий, більш дешевий, більш дорогий).
Тим часом нерідко можна почути: «більш хоробріший», «більш дешевший», «більш дорожчий» — тобто слово більш сполучають з прикметником у формі не звичайного, а вищого ступеня (не хоробрий, а хоробріший; не дешевий, а дешевший; не дорогий, а дорожчий).
Очевидно, до плутання цих способів утворення форм вищого ступеня порівняння спричиняється те, що в українській мові є ряд слів (багато, небагато, значно, не набагато, трохи, далеко, ще), які виступають поряд із простою формою вищого ступеня порівняння. Вони не становлять окремої граматичної форми ступеня порівняння, а лише уточнюють значення, посилюючи його більшою або меншою мірою: набагато хоробріший, не набагато дешевший, трохи дорожчий і т. ін. Але слова більш і менш до цього ряду не входять. Саме вони в сполученні з формою звичайного ступеня прикметника, як уже зазначалося, й утворюють аналітичну форму вищого ступеня порівняння прикметника: більш вузький, менш тактовний.
Отже, більш вузький або вужчий, а не «більш вужчий».
Те саме зі словом найбільш. Не раз можна почути речення типу «Найбільш дотепнішим був хлопчик в окулярах», у якому неправильно утворено ступінь порівняння прикметника дотепний. Найвищий ступінь порівняння цього слова утворюється додаванням слів найбільш або найменш до форми звичайного ступеня: найбільш (найменш) + дотепний. Правильно слід було сказати: «Найдотепнішим був хлопчик в окулярах».
А от від прикметника товстий можна утворити дві форми вищого ступеня порівняння: товщий і товстіший. Яку ж з них коли вживати? Перше слово, так би мовити, універсальне, його вживають в усіх значеннях, друге — тільки в значенні «повніший». Наприклад, про якогось хлопчика можна сказати, що він товщий або товстіший за іншого.

Найкращий – найвищий ступінь порівняння якісного прикметника гарний (а також добрий, хороший). Його утворюють від форми вищого ступеня цього прикметника за допомогою префікса най-. Така форма дуже поширена в літературній мові – найсумлінніший, найбільший; зрідка вона може підсилюватися вживанням часток що і як (у ролі префікса) – щонайсумлінніший, якнайбільший. «...Питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясень їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!» (Леся Українка). Але в усному мовленні часто сполучають форму найвищого ступеня прикметника зі словом самий (самий найкращий), що є стилістично небажаним. Уживається також словосполучення, яке виражає найвищий ступінь ознаки і складається з слова самий плюс звичайний прикметник (самий веселий, самий щирий). Це знову-таки порушення літературної норми.
Таким чином, фраза «Стрельченко – самий найкращий студент на курсі» неправильна. Лексема самий у ній зайва.

Правильніше: всього найкращого (на все добре)

Правильніше: краще, ліпше
найкращий вихід
Кращого виходу із становища, що склалося, немає.

Правильніше: Подарували найкращі квіти

Правильніше: Він найкращий учень

Правильніше: Найкращі, щонайкращі