ЗАВДАВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: завдавати кривди; прикручувати хвоста

Правильніше: примусити червоніти кого; завдавати сорому (стиду) кому

Правильніше: не давати спокою; завдавати клопоту; пекти п'яти; смоктати (ссати) серце; не давати спати

Правильніше: дуже пити (випивати); палю забивати; набирати повну голову; зачмелювати голову; завдавати гарту

Правильніше: завдавати клопоту кому; клопотати голову кому

Правильніше: завдавати мороки

Правильніше: завдавати горя кому

Правильніше: сповнювати (сповняти) жахом кого; завдавати (нагонити) жаху кому; жахати кого

Правильніше: вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; і на слизькому не посковзнутися

Правильніше: завдавати удару

Правильніше: наганяти холоду комусь

Правильніше: терзати душу (серце)

Правильніше: пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті

Правильніше: клопотати голову; облягати (обсідати) клопотами

Правильніше: підвести під халепу; без ножа різати; різати без ножа й тарілки

Правильніше: ткати лихо; кривдити

Правильніше: сипати сіль на рану

Правильніше: різати по живому

Правильніше: лізти в печінки

Правильніше: завдавати жаху; уселяти (наганяти) жах

Правильніше: як сіль в оці

Замініть дієслово наносити, якщо мовиться про вчинення якоїсь неприємної дії, на: завдавати, заподіювати, чинити.

АЛЕ:

наносити — приносити велику кількість чого-небудь; позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін.

Треба наносити піску і каміння будівельникам.

На карту наносять нові острови.

Це дієслово в переносному значенні вживається в сполученні з іменниками шкода, удар, поразка та ін. (завдавати шкоди, удару, поразки). Характерно, що дієслово завдавати здебільшого вживається з абстрактними іменниками негативного плану (поразка, жаль, смуток і т. ін.).

…А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.
(Т. Шевченко.)//

Ой замовчи, не щебечи
Ти, пташко, вгору летючи,
Не завдавай мені жалю,
Не споминай, кого люблю.
(Р. Бернс, переклад М. Лукаша.)

Часом слово завдавати можна вжити і з іменниками, що мають позитивне забарвлення. Порівн.: «Слава та, я признаюся, завдавала серцю втіхи». (Леся Українка.)
Наприкінці XIX — на початку XX століття в літературній мові був уживаний фразеологізм із словом завдавати — завдавати брехню. Наприклад: «— Хе-е. Ще й брехню завдає! — сказав Грицько, хитнувши головою». (Панас Мирний.) Тепер цей фразеологічний зворот майже не вживається. Така сама доля спіткала й ідіоматичний вираз завдавати гарту, що мав негативне значення.
У сполученні зі словами шкода, лихо, крім дієслова завдавати, можна вжити і його синонім — заподіяти. «Фашистські загарбники завдали народному господарству Білорусі величезної шкоди». (З газети.) « …Не ходжу у волость довідуватись, де що сталося, хто кому яку шкоду заподіяв або зле учинив…» (Панас Мирний.)
Паралельно зі словом завдавати в усному мовленні нерідко вживають наносити (наносити удар)», проте з погляду літературної норми це вважається небажаним.

Це слово передає зміст «узявши когось, щось, переміщати, доставляти кудись», «надягати на себе, мати на собі або при собі». Наприклад: «З найближчих сіл лісовими стежками бійці несли на плечах важкі човни» (Олесь Гончар), «Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина» (Тарас Шевченко), «Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець» (Панас Мирний). Виступає і в переносному значенні, в образних висловах, де мовиться про рух, дію: «Таки явивсь! Де тебе носило так довго?» (Леся Українка); високо нести голову, важкий хрест нести, лиха година несе, носити камінь за пазухою, ноги не носять.
Але його в українській мові не пов'язують з речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли йдеться про найменування вулиць, бульварів, парків, закладів, організацій, товариств тощо, тоді краще вдаватися до дієслів зватися або мати назву. «Наша вулиця зветься (а не носить назву) Жилянська», «Житловий масив має назву Відрадний».
Лексему приносити треба замінити іншими дієсловами, скажімо, в таких фразах:
принесло збитків на суму... – завдало збитків на суму...
приносити шкоду – завдавати шкоди
принести подяку – скласти подяку
принести переворот у техніці – зробити переворот у техніці
приносити неприємності – завдавати прикростей
приносити присягу – присягати.

Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам'ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. Сполучається здебільшого з іменниками, які передають негативний зміст: завдавати болю, втрат, жалю, клопоту, мороки, мук, неприємності, нудьги, образи, страждань, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, тортур, туги, удару, шкоди і т. ін. Наприклад: «Зчорнілий, спалений посухою степ ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові» (Михайло Коцюбинський), «Танк Шашла, напевно, був останнім у групі військ, які, завдаючи німцям великих втрат, відходили на схід» (Юрій Збанацький). Зі словами позитивного плану поєднується зрідка: завдавати втіхи. Уживається також у розумінні «допомогти комусь підняти тягар на плечі, спину; піддати». « – От завдай мені, сину, на плечі тую в'язку» (Іван Франко). Або в значенні «додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін.». «Жінки тим часом обдивлялися запаси, дивувалися хлібові святому, що він у Олени Іванівни завжди і пухкий, і високий; розпитувалися – у кого брали борошно, як учиняли, чим завдавали» (Панас Мирний).
Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, розв'язання або відповіді; показувати приклад». «Коли учитель нам задає урок на завтра, я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжечку» (Павло Тичина), «Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді» (Вадим Собко). Задати жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.

1. Робити візит чи наносити візит?
Візит українці завжди робили й роблять і ніколи не наносили і не наносять. Скопійований з російської вислів наносити візит узагалі звучить карикатурно. Як і модний нині наносити удар. Таку моду підживлює недостатнє знання молодим поколінням літературної мови, тобто, кажучи відверто, малограмотність, яку залишила нам у спадок мовна політика СРСР. Між тим багато наших словників не рекомендують звороту наносити удар, а фіксують завдавати удару, підтримуючи давню українську традицію використовувати дієслово завдавати із значенням «заподіювати», «спричиняти». До спілки з ним охоче пристають іменники: завдавати жалю («Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш» – Словник Бориса Грінченка), завдавати жаху («Щоб більше жаху їй завдать...» – Леонід Глібов), завдавати муки («Не завдавай мені молодому смертельної муки» – нар. пісня), завдавати сорому («Він ламає завіти... та завдає їй сорому перед людьми» – Михайло Коцюбинський), завдавати туги («Не завдавай, чорнявая, моєму серцю туги» – нар. пісня).
Інколи лексему завдавати поєднують також з іменниками, що мають позитивне забарвлення. «Слава та, я признаюсь, завдавала серцю втіхи» (Леся Українка).
2. Шкоду не наносять, а завдають
Сьогодні часто кажуть і пишуть: нанести шкоду, нанести удар. Але це помилка. Шкоду, сором, образу, смуток, жаль, удар тощо не наносять, а завдають. Читаємо в класиків: «Не завдавай ти мені сорому при чужих людях» (Іван Нечуй-Левицький); «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, – у річці вражу щуку утопити» (Леонід Глібов).

«Тут діагноз може бути один: байдужість. Та сама, якої, на жаль, не позбулись деякі керівники і яка наносить непоправної шкоди людським почуттям, емоціям», — пише одна газета, збиваючи з пантелику читача, котрий знає, що «нанести шкоду» можна тільки, скажімо, нанісши грязюки чи снігу до хати, а коли, приміром, курка нанесе яйця, то тут, окрім користі, ніякої шкоди нема. Але за газетою виходить, що можна наносити ще й інші прикрощі, наприклад, сором, бо через кілька номерів читаємо: «Скромність чесної трудівниці взяла гору над нанесеною образою».
Шкода, що ніхто не наніс до редакції цієї газети творів наших класиків і відомих сучасних українських письменників, бо тоді там прочитали б: «Соломи в сіни наносила» (Т. Шевченко); «Максим нанесе їй на другу ніч того й другого, дарує, жалує» (Панас Мирний); «Нанесло снігу гори» (Натан Рибак).
Мабуть, тоді дізнались би в редакції, що такі поняття, як шкоду, образу, смуток, жаль тощо, не наносять, а — завдають: «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити» (Л. Глібов); «Не завдавай ти мені сорому при чужих людях» (І. Нечуй-Левицький).
Якщо в редакції не подобалося чомусь дієслово завдати, можуть скористуватися в такім же значенні словом учинити («Так-то вже напустилась, наче вона яку велику шкоду вчинила — свою рідну дитину пожалувала». — Марко Вовчок). Тоді напевне зрозуміють, що й у наведених на початку помилкових фразах треба було написати: «завдає непоправної шкоди», «над учиненою їй образою».

Правильніше: завдавати шкоди

Правильніше: Завдавати прикрощів

Правильніше: Не завдавайте їм душевних ран

Правильніше: Протистояння завдавало великої шкоди