ДРУЗІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Друг, дру́зі

Іменник друг належить до твердої групи II відміни і в однині відмінюється так, як іменники твердої групи. Проте в множині узвичаєно вживати не очікувану з Граматичного погляду форму други, а друзі — архаїчну форму, яка відмінюється за зразком іменників м'якої групи.
В українській художній літературі XIX ст. можна знайти багато прикладів вживання письменниками, зокрема І. Котляревським, Т. Шевченком, І. Франком, обох форм множини — друзі і други.
У Т. Шевченка в листі читаємо: «А тебе цілують други твої…». І. Франко у вірші «Каменярі» використовує форму други («...други й недруги, гнівнії та сердиті, і нас, і намір наш, і діло те кленуть»), хоча розмір і ритм вірша давали змогу поставити слово друзі. (Можливо, в цьому разі саме такий вибір стався під впливом сусіднього слова недруги).
У сучасній українській літературній мові форма други вважається ненормативною.

Старі друзі

Правильніше: Давні друзі

друг друга знати

Правильніше: один одного знати
Словник-антисуржик.

Товариш, товаришок і дружок

Перевірте вживання іменника дружок і в разі потреби замініть:

товариш, товаришок — друг;

дружба — близький друг нареченого у весільному обряді;

друже, голубе, серденько — у звертанні.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
У Дніпропетровську міліціонер із дружком побили двох чоловіків: розповідь потерпілого. У Дніпропетровську міліціонер із  товаришком побили двох чоловіків: розповідь потерпілого.
Роль дружка і дружки відводиться нежонатому найкращому другові нареченого чи родичу і незаміжній подрузі нареченої або родичці. Роль дружби і дружки відводиться нежонатому найкращому другові нареченого чи родичу і незаміжній подрузі нареченої або родичці.
Дружок, а що ти тут робиш? Голубе, а що ти тут робиш?

стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній, древній, друг, давній друг, старий друг

1. Стара казка чи давня казка?
Як прикметник слово старий уживається в значенні «літній» (старий чоловік); «непридатний до вжитку», «занедбаний», «занехаяний» (стара шапка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка); «той, що передував чомусь» (повернувся на старе місце).
2. Чи не здається вам, що прикметник древній у нас витискує з уживання свої синоніми?
Ми в цьому переконані. Послухаймо лишень мовознавця Олександра Пономарева. Слов'янські мови взагалі, а українська особливо, каже він, багаті на синоніми. І завдання та обов'язок усіх працівників пера полягає в невтомному вивченні синонімічного розмаїття рідної мови, в ознайомленні з ним широкого загалу читачів, слухачів, глядачів. На жаль, доводиться констатувати, що не всі приділяють належну увагу виборові слова з синонімічного ряду. Часто-густо обирають якийсь один варіант, та й то не найліпший із фонетичних, граматичних та інших міркувань. За приклад можуть правити синоніми стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній, древній, з-поміж яких у засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній, хоч воно стоїть аж у кінці цього ряду.
А «Словник української мови» подає древній з позначками розмовне й рідковживане. І воно не може входити до утворень офіційно-ділового характеру. Тому треба писати давньоруські князі, Давня Русь (Київська Русь).
3. Друг старий чи давній?
На вулицях Києва рекламні щити з написом «Старий друже», на телебаченні те ж саме – «Старий друже»... Зрозуміло, це звертання. Але який той друг насправді – старий чи давній? Ось що писав з цього приводу видатний український мовознавець Борис Антоненко-Давидович: «Іноді доводиться чути: «Ми з вами – старі приятелі», – хоча обом співрозмовникам нема й тридцяти років віку. То які вони – старі? Вони – давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовника, тоді слушний буде прикметник старі: «Ми з вами – старі обоє, багато на віку бачили» (з живих уст).
Неточне вживання цих двох слів досить поширене в усному мовленні. Здебільшого ставлять старий там, де мало б бути давній. Але трапляється і навпаки: «На дивані лежав давній, потертий у частих мандрах чемоданчик, а в ньому все, що треба в дорогу», «І серцем я лину до росяних трав, до давньої нашої хати». Звичайно, в цих реченнях правильніше було б ужити «старий чемоданчик», «стара наша хата». Природніше сказати: давня звичка, давня казка, давнє правило, а не стара звичка, стара казка, старе правило. Зате стара (чи застаріла) зброя, старі поняття.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

інша половина

Правильніше: друга половина
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

настоящий

Правильніше: справжній (друг), теперішній (час)
Словник-антисуржик.

Отримала підтримку від друзів

Правильніше: Одержала підтримку друзів

Студент прийшов пів другої

Правильніше: Студент прийшов о пів на другу

Включати другу швидкість

Правильніше: Вмикати другу швидкість

Четвероногий друг

Правильніше: Чотириногий друг

Одна страшніша за іншу

Правильніше: Одна страшніша за другу

Інша половина

Правильніше: Друга половина