ВОНИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть конструкцію у мене (тебе, нього, неї, нас, вас, них) є на стилістично кращий варіант: я маю; ти маєш; він, вона, воно має; ми маємо; ви маєте; вони мають.

Правильніше: між ними незлагода (незгода); вони не ладнають між собою (один з одним, одна з одною, одне з одним); живуть, як кішка з собакою

Правильніше: вони заздрять (заздрі, мають заздрість) на наші успіхи; їм заздро (завидно) на наші успіхи

Правильніше: на чому вони посварилися?

Правильніше: вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу – ложкою

Правильніше: зажадати

Правильніше: вони забили осикового кілка в цей задум

Правильніше: вони з одного тіста

Правильніше: вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою

Правильніше: вони великі друзі (приятелі); вони між собою нерозмита вода; вони нерозмийвода (нерозлийвода); їх водою не розіллєш

Правильніше: вони ласуни

Правильніше: Вони хочуть

Правильніше: Вони зволікали з роботою

Правильніше: Вони борються

Правильніше: Вони гуртували слов'ян

Займенник їх є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони: «Товкло б їх отак головами!» (Михайло Рубашов). «З товаришами легко зійшовся, розважав їх різними витівками» (Олесь Гончар), «Над містом дим, колони хмар, їх рвуть вітри, мов клоччя вати» (Володимир Сосюра).
Іноді цьому слову надають невластивої функції присвійного займенника їхній. «У Лисогорах господарювали недбало: їх поле стояло в бур'янах» (з газети). Тут правильніше вжити їхнє поле... «У їхній стороні й зимою сонце» (Леся Українка); «Берези пробудилися від сплячки, в їхніх стовбурах зануртували соки» (з газ.). Використання їх замість них у сучасній літературній мові теж ненормативне. «Він обізвався до їх одним словом» (Іван Нечуй-Левицький). Сьогодні в такій фразі доречніше було б поставити до них.

Правильніше: Солідарність із ними

Правильніше: Співзвучні їм публіцисти

Правильніше: Співзвучні їм слова

Правильніше: наче й не було нічого; любенько; любісінько; наче й не він (вона); як ніде нічого

Правильніше: глек між собою розбили; між ними чорт межу переорав; договорилися до синього пороху

Правильніше: серед них і…; між (поміж) них (ними) й…; у тому й…

Правильніше: він (вона) має хворобливий (хворовитий) вигляд

Правильніше: солідарність з ними

Правильніше: плачем лиха не виплачеш; сльозами горя не здолаєш (не відбудеш, не заллєш); слізьми горю не зарадиш; не журись, а за діло берись; журба сорочки не дасть; не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю; плачем ділу не пособиш; журбою поля не перейдеш

Правильніше: пусти чорта в хату, то він і на піч залізе

Правильніше: їм йдеться про зиск

Правильніше: їм стало очевидним

Правильніше: вона при надії; вона надію має; вона в поважному стані

Правильніше: вона йому впала в око

Замініть займенник їх на прикметник їхній в узгодженій формі, якщо до усієї конструкції можна поставити запитання чий? чия? тощо.

АЛЕ:

Не можна їх (кого?) зупиняти.

Ці пакунки ми привезли на пошту, і там їх (що?) батько розвантажив.

Особовий займенник середнього роду воно може відповідати роду того іменника, якого він заступає («Послухає моря, що воно говорить». — Т. Шевченко), а в деяких випадках може й не відповідати, заступаючи іменники чоловічого або жіночого роду: «Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде та дурне» (Словник Б. Грінченка). Тут займенник воно поставлено замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. «Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того» (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин.
Займенник воно може заступати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве чи пестливе ставлення до когось: «Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі... говорить до мене, а я усе соромлюсь» (Ганна Барвінок) . Уживають цього займенника й тоді, коли мовиться про невідому, лиху особу: «Чую — а воно вже в комору залізло й шарудить там» (із живих уст).
Займенник воно може й не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука: «А що ж воно таке?» (Леся Українка); «І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу Середиху» (А. Головко).

Займенник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони: «Товкло б їх отак головами!» (М. Рубашов). Цей займенник трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до займенника їхній: «На їх окраденій землі» (Т. Шевченко). Проте нині в художній літературі й живому народному мовленні перевага надається присвійному займеннику їхній: «Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей» (А. Кримський); «Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні» (О. Олесь).
Щоб уникнути зайвого паралелізму, який не поширює наших мовних можливостей, а, навпаки, створює плутанину, краще в нашій поточній усній і писемній мові додержуватись присвійного займенника їхній: «У їхній стороні й зимою сонце» (Леся Українка).

Правильніше: Їх значно більше

Правильніше: Їхній ватажок

Правильніше: Влучити в них

Правильніше: Графік їхнього відселення не дотримується

Правильніше: Усі держави, поміж ними й Україна, виступили проти насильства

Правильніше: Їм нема ліку

Правильніше: Свідчить про їхню територіальну цілісність

Правильніше: Та іже з ними