СКАРБ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Майно і скарб

У тексті офіційно-ділового стилю замініть іменник скарб, якщо мовиться про господарські речі, на стилістично кращий варіант: майно.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
У фінансову піраміду постраждалий вклав значну частину свого скарбу. У фінансову піраміду постраждалий вклав значну частину свого майна.

АЛЕ:

У лісі під сосною ми викопали скарб.

скарб – майно

Українське слово скарб (рос. сокровище) означає «коштовності; речі надзвичайно великої вартості». «Усі скарби з своїх скарбниць оддав би (Саїд) за волю» (Іван Нечуй-Левицький), «Черевань доскочив собі незчисленного скарбу» (Панько Куліш). Часто цей іменник уживають у нас і переносно. «В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття» (Микола Зеров). Похідні – скарбниця, скарбівня, скарбник, скарбничий, скарбовий і т. ін.
Відповідниками російського скарб в українській мові є «господарські речі, пожитки, майно». «Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю» (Михайло Коцюбинський).
Отже, коли йдеться про предмети домашнього вжитку, доречні слова майно чи пожитки, а не скарб.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Скарби, самоцвітний камінь, самоцвіт і коштовності, дорогоцінності, коштовні речі

Для урізноманітнення мовлення замініть слова коштовності, дорогоцінності, коштовні речі на один із варіантів: скарби, самоцвітний камінь, самоцвіт.

ТИПОВО ВДАЛІШЕ
Вона тримала всі свої коштовні речі в сейфі. Вона тримала всі свої скарби в сейфі.
На шиї в неї сяяли дорогоцінності. На шиї в неї сяяли самоцвіти.

Коштовність, дорогоцінність, коштовні речі, скарби, дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт, брильянт, діамант

У художній літературі й публіцистиці слова коштовність, коштовні речі й дорогоцінність майже витиснули давнє українське слово скарби. Може, до цього частково спричинилось те, що іменник скарб є синонімом до другого українського слова — клад («Нащо ліпший клад, коли в дітках лад». — Приказка), але наша класика та й сучасна українська література широко послугувапися множиною цього іменника — скарби: «їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі... — їхала Чорним гаєм і попалася розбійникам» (Марко Вовчок); «Розум — скарб людини» (народне прислів'я); «Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим» (М. Рильський). Отже, не слід цуратись і цього слова. По-різному називаємо ми також скарби, що складаються з коштовних каменів: дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт. Останнє слово майже зникло чомусь тепер з ужитку, а тим часом у А. Кримського читаємо: «Срібло, злото, самоцвіти», в Панаса Мирного: «На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса». Чи не краще заради уніфікації мови взяти для постійного користування якусь одну з цих трьох назв, що означають однакове поняття, приміром, слово самоцвіт? Мабуть, варто.
Так само слід позбутись розбіжності в відповідниках російського слова брильянт, який наші автори пишуть то брильянт, то діамант. Українські класики воліли писати діамант: «Діамант дорогий на дорозі лежав» (В. Самійленко); «Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі» (Леся Українка). Сучасний український письменник В. Собко вживає від іменника діамант прикметника діамантовий: «Тільки-но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням». Проте в цитованої вже Лесі Українки ми можемо прочитати фразу й зі словом брильянт: «Дістаньте шкатулку з брильянтами», — але це тільки стверджує потребу прийти до якогось одного з цих слів, що не мають ніякої значеннєвої різниці. Певно, що давня мовна традиція дає перевагу слову діамант.

Машини навантажені нехитрим домашнім скарбом

Правильніше: Машини навантажені нехитрим (небагатим) хатнім (домашнім) майном

Ні під яким видом

Правильніше: Нізащо, ніколи, в жодному разі, ні за які скарби у світі