БЕРЕГИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
виходити з берегів
Правильніше:
заливати береги
Мова – не калька: словник української мови
Береги, криси і поля
Перевірте вживання іменника поля і в разі потреби замініть:
береги — краї книжки, зошита, тканини, посуду;
криси — краї капелюха, бриля.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
На полях книги він залишив свої зауваження. | На берегах книги він залишив свої зауваження. |
Ковбої Дикого Заходу носили капелюхи з рівними полями для захисту від сонця. | Ковбої Дикого Заходу носили капелюхи з рівними крисами для захисту від сонця. |
АЛЕ:
береги — край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря.
Просто по Росі вгору видно високі скелисті покручені береги (Іван Нечуй-Левицький).
увійти в русло
Правильніше:
зайти в береги
Мова – не калька: словник української мови
тиха вода береги підмиває
Правильніше:
тиха вода греблю (береги) рве; тиха вода береги ламає (лупає)
Мова – не калька: словник української мови
переповнений зал
Правильніше:
перелюднений зал; зал, повний по береги
Мова – не калька: словник української мови
поля – береги – краї – криси
Білі краї книжки чи зошита звуться береги, а не поля, як дехто вважає. "Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки" (Натан Рибак). Лексемою береги іноді позначають краї чогось, наприклад: "Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою" (Олесь Донченко); часом цей іменник відповідає російському кайма: "... Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги" (Кость Гордієнко).
Помиляються ті, хто називає краї капелюха, бриля полями: "Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали". По-українському вони звуться криси: "Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя" (Юрій Яновський). Від цього слова походить карпатська крисаня – капелюх з розлогими крисами. "На нім крисаня аж горить" (Микола Шеремет).
Буває, що слово криси виступає синонімом іменника краї: "Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни" (Михайло Коцюбинський).
Помиляються ті, хто називає краї капелюха, бриля полями: "Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали". По-українському вони звуться криси: "Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя" (Юрій Яновський). Від цього слова походить карпатська крисаня – капелюх з розлогими крисами. "На нім крисаня аж горить" (Микола Шеремет).
Буває, що слово криси виступає синонімом іменника краї: "Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни" (Михайло Коцюбинський).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
поля
Правильніше:
1. (капелюха) криси
2. (книги) береги
2. (книги) береги
Словник-антисуржик.
На берегу річки
Правильніше:
На березі річки
що-небудь безмежне, не піддається вимірюванню
Правильніше:
нема берегів
Мова – не калька: словник української мови
усе має межу
Правильніше:
кожне море берег має
Мова – не калька: словник української мови
треба закрити цю лавочку
Правильніше:
треба з цим покінчити; треба зробити (покласти) кінець (край) цьому; треба дати цьому берега
Мова – не калька: словник української мови
стати на хибний шлях
Правильніше:
пуститися берега
Мова – не калька: словник української мови
розпуститися морально
Правильніше:
розволочитися; пуститися берега
Мова – не калька: словник української мови
пуститися берега
Правильніше:
стати на слизьку стежку
Мова – не калька: словник української мови
пристати до берега
Правильніше:
прибитися до берега
Мова – не калька: словник української мови
опуститися на дно
Правильніше:
спуститися на дно; пуститися берега
Мова – не калька: словник української мови
низько впасти
Правильніше:
пуститися берега
Мова – не калька: словник української мови
коста-ріка
Правильніше:
багатий берег
Мова – не калька: словник української мови
класти кінець чому
Правильніше:
робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому
Мова – не калька: словник української мови
київ знаходиться на правому березі дніпра
Правильніше:
київ лежить (стоїть) на правому березі (боці) дніпра
Мова – не калька: словник української мови
з обривистими берегами
Правильніше:
крутоберегий, стрімкоберегий, крутобережний
Мова – не калька: словник української мови
жителі протилежного берега ріки
Правильніше:
зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани
Мова – не калька: словник української мови
віддати на проізвол судьби
Правильніше:
здатися на волю долі (напризволяще); пуститися берега
Мова – не калька: словник української мови
визначити своє місце в житті (своє покликання)
Правильніше:
пристати до берега
Мова – не калька: словник української мови
бути обережним
Правильніше:
матися на бачності; держатися берега; оглядатися на задні колеса
Мова – не калька: словник української мови
бути обачним (розважливим, поміркованим)
Правильніше:
держатися (триматися) берега
Мова – не калька: словник української мови
битком набито
Правильніше:
повно-повнісінько; напхано; переповнено; як натоптано; натоптом; напхом (до країв, до верху, до берегів) напхано; повно (тільно) напхано; ущерть наповнено; повний по саму зав'язку; нема де й голці впасти; ніде й голкою штрикнути; і голки не встромиш; ніде й пальцем ткнути; як києм набито; і києм не протиснеш; і курці ніде клюнути (ступити); як оселедців у бочці
Мова – не калька: словник української мови
битком набитий
Правильніше:
повний-повнісінький; переповнений; як набитий; як натоптаний; натоптом натоптаний; напхом (до країв, до верху, до берегів) напханий; повно (тільно) напханий; ущерть наповнений
Мова – не калька: словник української мови
Поля, береги, краї, криси
«На полях книжки було багато дрібно писаних олівцем нотаток», — читаємо в одному сучасному оповіданні. Чому написано «на полях», а не на берегах? Адже білі краї книжки чи зошита звались і звуться по-українському береги: «Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки» (Н. Рибак); «Книжка з золотими берегами» (Словник Б. Грінченка).
Словом береги інколи позначають краї чогось, наприклад: «Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою» (О. Донченко); часом це слово відповідає російському кайма: «...Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги» (К. Гордієнко).
Часто помиляються тепер, називаючи краї капелюха або бриля полями: «Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали». По-українському вони звуться криси: «Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя» (Ю. Яновський). Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься крисаня: «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет).
Слово криси виступає іноді як синонім іменника краї: «Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни» (М. Коцюбинський).
Словом береги інколи позначають краї чогось, наприклад: «Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою» (О. Донченко); часом це слово відповідає російському кайма: «...Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги» (К. Гордієнко).
Часто помиляються тепер, називаючи краї капелюха або бриля полями: «Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали». По-українському вони звуться криси: «Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя» (Ю. Яновський). Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься крисаня: «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет).
Слово криси виступає іноді як синонім іменника краї: «Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни» (М. Коцюбинський).
Неприємний і прикрий
Наша класична література тільки зрідка користувалась прикметником неприємний і прислівником неприємно, надаючи перевагу словам прикрий і прикро. У сучасній українській літературі слова прикрий і прикро дедалі більше поступаються перед прикметником неприємний і прислівником неприємно: «Дівчині снився якийсь неприємний сон»; «Щоб мати менше неприємних розмов з директором, він уникав його»; «Людині неприємно бачити й знати, що вона відстала від життя».
Між цими прикметниками й прислівниками є деяка семантична різниця: прикметник неприємний означає, що якась особа, дія чи явище не дають приємності людині: неприємна робота, неприємний чоловік; прикметник прикрий — емоційно наснаженіший, указує на більше враження від якості особи, дії чи явища: «Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені» (М. Коцюбинський); «Колісник прикро подивився йому у вічі» (Панас Мирний). Отож, може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра — все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.
Слід пам'ятати, що прикметник прикрий має ще значення «крутий» (прикрий берег), а також «різкий»: червоний, аж прикрий (Словник Б. Грінченка).
Між цими прикметниками й прислівниками є деяка семантична різниця: прикметник неприємний означає, що якась особа, дія чи явище не дають приємності людині: неприємна робота, неприємний чоловік; прикметник прикрий — емоційно наснаженіший, указує на більше враження від якості особи, дії чи явища: «Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені» (М. Коцюбинський); «Колісник прикро подивився йому у вічі» (Панас Мирний). Отож, може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра — все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.
Слід пам'ятати, що прикметник прикрий має ще значення «крутий» (прикрий берег), а також «різкий»: червоний, аж прикрий (Словник Б. Грінченка).