МАНІР

мані́р (розм.) спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь

за́сіб

зразо́к

кшталт

лад (з прийм. на та означ.)

мане́ра

мо́дус (книжн.)

на́пад (розм.)

по́бит (в оруд. в. з означ., розм.)

по́черк

прийо́м

роб (в оруд. в. з означ.)

спо́сіб

фасо́н (розм.)

хва́тка (розм.)

чин (в оруд. в. з означ.)

ярмі́с (діал.) звичка діяти певним чином.

взір

взірець

зразок

копил

кшталт

спосіб

штиб

манір

зразок

кшталт

лад

спосіб

шталт

штиб

зразок

еталон

копил (жм.)

кшталт

манір

штиб

лад <н. на один лад>

взір|ець

копил (П.)

взірець

зразок

копито (жм.)

кшталт

манір

спосіб життя

зразок

копил (див.)

кшталт

манір

модус (кн.)

стиль

тип

триб

штиб (б. з.)

штиль

стать (ЖМ.)

кшталт

манір

копил <н. все на одну стать>

жанр митця

манера

маніра

стиль

манера

манорія (з.)

маніра

мода

почерк (п.)

штиб