МАНЕРА

мане́ра спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь

за́сіб

зразо́к

кшталт

лад (з прийм. на та означ.)

мані́р (розм.)

мо́дус (книжн.)

на́пад (розм.)

по́бит (в оруд. в. з означ., розм.)

по́черк

прийо́м

роб (в оруд. в. з означ.)

спо́сіб

фасо́н (розм.)

хва́тка (розм.)

чин (в оруд. в. з означ.)

ярмі́с (діал.) звичка діяти певним чином.

мане́ра сукупність прийомів, особливостей, поведінки, характерних для якогось автора; зовнішні прийоми чийогось виконання, характерна особливість

по́черк

стиль

тон

манорія (з.)

маніра

мода

почерк (п.)

штиб

манера поведінки

стиль

характер

штиль (з.)

манера нахил

заведенція

звичай (р.)

звичка

манера

манери (мн.)

спосіб триматися

манера

кшталт

повадка

поведінка

жанр митця

манера

маніра

стиль

замах Б.

замашка (сов.)

звичка

манера (З.)

мода (П.)

звичка

манера

поведенція (жм.)

письмо реалістичне

манера

стиль

смак чий

копил

манера

стиль

стиль письма

манера

штиб (з.)

фасон (ЖМ.)

манера

мода

школа у мистецтві

манера

стиль

кшталт

вигляд

копил

манера

подібність

спосіб

форма

етикета

манери (пор.)

поведінка

заховання

манери (мн.)

поведенція (ж.)

поводження

поступовання (г.)

тон (П.) хороший

манери

поведінка