ЗВАТИ — СИНОНІМІЯ

зва́ти викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо

ва́бити манити кудись чимсь принадним, викликати бажання до чого-небудь.
зва́блювати викликати у кого-небудь бажання щось робити, мати що-небудь.
кли́кати вабити, притягати.
мани́ти викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь.
порива́ти вабити, манити кудись, до кого-, чого-небудь.
прива́блювати викликати бажання підійти, подивитися, покуштувати і т. ін.
прина́джувати заохочуючи чим-небудь, обіцяючи щось, викликати бажання робити щось, брати участь у чомусь.
споку́шувати (рідше) виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати.
спокуша́ти виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати.

зва́ти (розм.) просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою

зва́ти (розм.) голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо

взива́ти (діал.) просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось.
вклика́ти (розм.)
вола́ти голосно, просячи допомоги.
зазива́ти (розм.) просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення.
нагу́кувати голосно.
поклика́ти (розм.)
призива́ти (розм.) жестом, голосом просити або вимагати підійти.
прима́нювати просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо.
узива́ти (діал.) просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось.
уклика́ти (розм.)

зва́ти говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім'я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо

велича́ти (жарт., ірон.)
взива́ти (розм.)
дражни́ти (розм.) ким, чим - образливими прізвиськами.
кли́кати (розм.) звертаючись до кого-небудь або говорячи про кого-небудь, уживати те чи інше ім'я.
прозива́ти (розм.)
узива́ти (розм.)
іменува́ти (книжн.)

звати

давати ймення

звати

звати

іменувати

звати
кликати (жм.)
нарікати (зст.)

називати звертаючись

зізвати

звати
Словник чужослів Павла Штепи (1977). Понад 16000 слів.