ДІЙСНИЙ

ді́йсний який має певні повноваження, права

повнова́жний

ді́йсний такий, який є насправді, в дійсності

достеме́нний (розм.)

живи́й

нестеме́нний (розм.)

правди́вий

реа́льний

спра́вдішній (розм.)

спра́вжній

справде́шній (розм.)

су́тий (рідше)

су́щий (розм.)

факти́чний

щи́рий про людину - для посилення якоїсь її ознаки.

і́стинний

достеменний

правдивий

реальний

справдешній

справжній

щирий

не фалшивий

не фіктивний

не уявний

дійсний стан речей

неперекручений

непідробний

неспотворений

фактичний

істинний (кн.)

дійсний закон

правосильний

чинний

дійсний член

законний

легальний

правоможний

дійсний

важний

вірутний

достеменний

нестеменний

правдивий

правний

правосильний

реальний

справдешній

справдішній

справжній

сутий

сущий

істинний

історичний факт

дійсний

засвідчений

невигаданий

реальний

властивий (про ім'я) З.

дійсний

справжній

дійсність

дійсний (реальність і всі мож. пох. від)

очевидність (жм.)

очевидь (ок.)

об'єктивний (світ) ФІЛ.

довколишній

дійсний

зовнішній

реальний

дійсний

не УЯВНИЙ

справжній

дійсний

правдивий

формений (р.)

істинний

чистий <тобі>

не уявний

сущий

дійсний

наявний (див.)

справжній

сутий

існуючий (рід сов.)

істинний

формальний шпиг

дійсний

справжній

щирий друг

вірний

дійсний

справжній

істинний

достеменний

дійсний

правдивий

справжній

сутий

сущій

щирий