ВІДЛУННЯ

відлу́ння невиразний слід, неясна вказівка на щось; розмови, перекази про давні події

ві́дголос (рідше.)

ві́дгомін невиразний слід, неясна вказівка на щось; відбиття чого-небудь.

ві́дгук те, у чому виявляються сліди впливу чого-небудь; відбиття, наслідок чого-небудь.

відлу́ння (поет.) відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку

ви́ляск

ві́дголос (рідше)

ві́дгомін

ві́дгу́л (рідше)

ві́дгук

ві́дзвук

відлу́нок

луна́

руна́ (діал.)

виляски (мн.)

відголос

відгомін

відгроми (не лише грому)

відгук

відзвук

відлунок

відляск

луна

відлуння у громаді

реакція

відголос

виляск

виляски (мн.)

від-

відбиття

відгомін

відгроми (грому)

відгук

відлуння

відлунок

луна

відляск

виляски (мн.)

відлуння

відлунок

відлясок

луна

виляски

відголос

відгомін

відгук

відлуння

відлунок

відляск

резонанс

ехо

відзиватися

відлуння

відлунок

гомін

луна

резонанс

ремінісценція

руна

Джерело:
Словник чужослів Павла Штепи (1977). Понад 16000 слів.