WEG — ЕТИМОЛОГІЯ

вага́ «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]»

запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
двн. wāga «ваги», нвн. Wáge (Wáage) «тс.» пов’язане з нвн. wägen «зважувати», wiegen «зважувати, важити», Wágen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain «віз», двн. дангл. wēgan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», дінд. váhati «їде, везе», cтсл. везѫ укр. везу́;
припкщення (Абаєв Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов’янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обґрунтоване;
р. [ва́га] «вага; ваги», бр. вага́, п. нл. waga, ч. слц. váha, вл. waha «тс.», м. схв. ва́га «ваги», слн. vāga «тс.; вага»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ваг «знаряддя для піднімання воза»
вага́дло «маятник» (заст.)
ва́галка «гойдалка»
вага́ння
вага́р
вага́ти «зазіхати, замірятись; зважуватись» (заст.)
вага́тися
ва́ги́ «прилад для зважування»
ва́ги-перева́ги «перевальцем»
вагівни́к «ваговий брус»
вагівниця «ваги»
вагі́тна́
вагове́ «збір за вагу» (заст.)
ваго́ви́й
ва́говий «нерішучий»
ваго́вистий «тс.»
вагови́тий «важкий, важливий»
ваго́м «поволі»
ва́го́м «на вагу» (заст.)
ваго́мий
вагони́ти «обтяжувати»
вагоні́ти «вагітніти; лежати тягарем»
вагота́ «вага, тягар; вагітність; важкі переживання»
ваготі́ння «тягар, тяжіння»
ваготі́ти
ваго́тний «ваговий»
вагою (1545)
вагува́тися «вагатися; [мірятися силами]; сваритися, сперечатися»
важа́к «паличка, на якій намотують і зав’язують петлі при плетінні сітки»
важевни́ця «важіль»
важе́зний
важель «пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно»
важе́нний
ва́жити
ва́житися
ва́жіль
ва́жка «шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача»
важкеле́нний
важки́ «дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Mo]»
важки́й
важли́вий
важна́ «вагітна»
ва́жний «поважний, хороший»
важни́к «вагар»
важни́ця «ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря»
ва́жниця «значна особа; важлива справа»
важні́ти
важню́щий
ва́жня́ «приміщення чи місце для ваг на ринку»
важо́к «гирка»
важу́чий
ва́жчати
важче́зний
важчу́га «дуже важка людина»
вива́га «допомога, звільнення»
ви́вага «зважування»
ви́важити «допомогти»
відвага
відважитися «насмілитися»
віднева́га «нахабство, зухвалість»
вповага «повага» (заст.)
вповажни́ти «шанувати»
до́ва́жка
до́важок
за вагами (1494)
заува́жити «ударити, стусанути»
зва́га «відвага»
звагува́ти «оглянути, звернути увагу»
зважа́ти
зважитись «насмілитись»
зважли́вий
зважни́й «відважний»
зважні́лий
зважоно (1529)
знева́га
зневажа́ти
знева́жливий
знева́жний
знева́жник
нава́га «тягар, вантаж; замір» (заст.)
нава́жба «рішення, намір» (заст.)
нава́житися
нава́жний «відважний»
навперева́ги
напова́житися «докласти зусиль, старань»
обваж «обважування»
обважа́ти «обманювати у вазі» (заст.)
обважені́ти «стати важким»
обважни́ти
обважні́лий
обважні́ти
обва́жувати «перевантажувати; неправильно важити»
одва́жливий «розсудливий»
перева́га
перева́жати
перева́жний
по́ваг «поважність»
пова́га
по́вагом
поважа́ти
пова́жити «зважити на чиєсь прохання; спокуситися»
пова́житися «відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]»
пова́жливий
поважни́й «схильний»
пова́жний
пова́жні́ти «ставати поважнішим»
пова́жно
ро́зваг «розсудливість, обережність»
розважа́ти «розмірковувати»
розва́жливий
розва́жний
спо́вага
споважні́лий
споважні́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
weight «вага» англійська
вага́ білоруська
waha «тс.» верхньолужицька
wēgan «рухати, нести; важити» давньоанглійська
wāga «ваги» давньоверхньонімецька
wēgan «рухати, нести; важити» давньоверхньонімецька
váhati «їде, везе» давньоіндійська
vehi «їхати» латинська
ва́га «ваги» македонська
waga нижньолужицька
Wáge «тс.» нововерхньонімецька
wägen «зважувати» нововерхньонімецька
waga польська
ва́га «вага; ваги» російська
ва́га «ваги» сербохорватська
váha словацька
vāga «тс.; вага» словенська
везу́ українська
váha чеська
wiegen «зважувати, важити» ?
Wágen «віз, екіпаж, вагон» ?
Weg «дорога» ?
wain «віз» ?
везѫ ?


ве́зти́

псл. vezti, voziti;
споріднене з лит. vèžti «везти», лтс. vezums «віз, вантаж», двн. wegan, wekan «рухатися», wāga «вага», нвн. Weg «дорога», гот. gawigan «трясти, рухати», лат. veho «везу», гр. ὄχος «віз», алб. vjeth «краду», сперс. vadžitan, vazītan «їхати, втікати», ав. vazaiti «везе, їде», дінд. váhati «везе»;
іє. *uegh«рухати, тягнути, їхати»;
р. везти́, бр. ве́зці, др. везти, п. wieźć, ч. vézti, слц. viezt′, вл. wjezć, нл. wjazć, болг. веза́, м. вози, схв. вòзити, слн. vésti, стсл. везѫ, вести;
Фонетичні та словотвірні варіанти

везі́ння
везу́чий «який добре везе; якому щастить»
везу́чість
ви́віз
ви́возець «той, що вивозить що-небудь»
вивозни́й (у виразі вивозні воли «пара сильних волів»)
ві́дві́з
віз
візни́й «візник»
візни́к
візни́ка
візникува́ти
візни́цтво
візни́ця
візни́чий
воза́рня «приміщення для возів»
вози́ти
вози́тися «довго, безрезультатно займатися»
возі́вня
возі́й
возі́льник
во́зний (іст.)
возни́ця
возове́ «вид податку»
возови́й «їздовий»
возови́к
возови́ця «період звезення скошеного хліба»
возовня
возувень «дно воза»
во́зчик
во́зькатися «тс.»
возя́рка «тс.»
до́ві́з
за́ві́з
заві́зкувато «тс.»
заві́зни́к
заві́зно «багато навезено» (у млині)
заво́жений «брудний»
завози́ти «забруднити»
запрові́зне «плата за проїзд»
зве́зти «вдарити»
зво́жай «возовиця»
звози́ти «тс.»
на́віз «гній; великий привіз»
навоза́йка «не повністю навантажений віз»
наво́зний «гнойовий»
наво́зник
обві́з
переві́з
перевізне́ «гроші за проїзд»
перевізни́й (у т. ч. «транспортабельний»)
переві́зни́к
переві́зчик
перево́за «переправа»
перево́зець «перевізник»
перево́зини «перевезення, переселення»
перевозо́вий «транзитний»
по́віз «екіпаж» (заст.)
пово́з «обов’язок їхати чи везти»
пово́зка «візок»
пово́зне «мито з воза»
пово́зник «візник»
повозо́вий «упряжний» (кінь)] Ж
при́ві́з
приво́зни́й
привозо́вий
уве́зення
уві́з «імпорт»
у́віз «глибокий хід, балка, вузький прохід»
узві́з «підйом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vazaiti «везе, їде» авестійська
vjeth «краду» албанська
ве́зці білоруська
веза́ болгарська
wjezć верхньолужицька
gawigan «трясти, рухати» готська
ὄχος «віз» грецька
wegan давньоверхньонімецька
váhati «везе» давньоіндійська
везти давньоруська
*uegh «рухати, тягнути, їхати» індоєвропейська
veho «везу» латинська
vezums «віз, вантаж» латиська
vèžti «везти» литовська
вози македонська
wjazć нижньолужицька
Weg «дорога» нововерхньонімецька
wieźć польська
vezti праслов’янська
везти́ російська
вòзити сербохорватська
vadžitan середньоперська
viezt′ словацька
vésti словенська
везѫ старослов’янська
вести українська
vézti чеська
voziti ?
wekan «рухатися» ?
wāga «вага» ?
vazītan «їхати, втікати» ?

та́львег «найнижча частина долини, балки, річища»

запозичення з німецької мови;
нім. Tálweg «тальвег; дорога через долину» складається зі слів Tal «долина» (свн. двн. tal), спорідненого з гот. днн. dal, дісл. dalr, англ. dale «тс.», гр. ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми», псл. dolъ «долина», укр. діл, і Weg «дорога» (свн. двн. wëc), спорідненого з гот. wigs, днн. weg, дісл. vegr, англ. way «тс.»;
р. бр. та́львег, п. talweg, болг. та́лвег;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dale «тс.» англійська
way «тс.» англійська
та́львег білоруська
та́лвег болгарська
dal готська
wigs готська
ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми» грецька
tal давньоверхньонімецька
wëc давньоверхньонімецька
dalr давньоісландська
vegr давньоісландська
dal давньонижньонімецька
weg давньонижньонімецька
Tálweg «тальвег; дорога через долину» німецька
Tal «долина» (свн. двн. tal) німецька
Weg «дорога» (свн. двн. wëc) німецька
talweg польська
dolъ «долина» праслов’янська
та́львег російська
wëc середньоверхньнімецька
tal середньоверхньнімецька
діл українська

трамва́й

запозичення з англійської мови;
англ. tramwaj «трамвай» утворено з іменників tram «візок, вагон», первісно «їзда по трамах (тобто дерев’яних коліях)», спорідненого з нвн. [Tram] «брус, балка», і way «шлях» з дангл. weg, яке відповідає дфриз. wei, гот. wigs, нвн. Weg «тс.»;
р. бр. болг. трамва́й, п. tramwaj, ч. слц. tramvaj, вл. tramwajka, м. трамваj, схв. тра̀мва̄j, слн. trámvaj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

трамва́йний
трамва́йник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tramwaj «трамвай» англійська
tram «візок, вагон» англійська
way «шлях» англійська
трамва́й білоруська
трамва́й болгарська
tramwajka верхньолужицька
wigs готська
weg давньоанглійська
wei давньофризька
трамваj македонська
Tram «брус, балка» нововерхньонімецька
Weg «тс.» нововерхньонімецька
tramwaj польська
трамва́й російська
тра̀мва̄j сербохорватська
tramvaj словацька
trámvaj словенська
tramvaj чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.