SCHEREN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
аскари́да
запозичення з грецької мови;
гр. ἀσκαρίς, -ίδος «глист», можливо, походить від дієслова ἀσκαρίζω «стрибаю», пов’язаного з дієсловом σκαιρώ «тс.», спорідненим з свн. scheren «бігти, поспішати», лит. skėrỹs «саранча», псл. skorъ, укр. ско́рий;
р. болг. аскари́да, бр. аскары́да, n. askaryda, ч. слц. askaridóza, схв. аскарида, слн. áskaris;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аскаридо́з
аскариды
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аскары́да | білоруська |
| аскари́да | болгарська |
| ἀσκαρίς | грецька |
| skėrỹs «саранча» | литовська |
| skorъ | праслов’янська |
| аскарида | сербохорватська |
| scheren «бігти, поспішати» | середньоверхньнімецька |
| askaridóza | словацька |
| áskaris | словенська |
| ско́рий | українська |
| askaridóza | чеська |
| -ίδος «глист» | ? |
| ἀσκαρίζω «стрибаю» | ? |
| σκαιρώ «тс.» | ? |
| аскари́да | ? |
о́бшар «певний простір; обсяг; середовище; селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому»
запозичення з польської мови;
п. obszar «широкий простір, відкрите місце; територія», заст. «поле» походить від свн. oberschar (нвн. Überschar) «викорчуване поле», утвореного з прикметника ober «вищий, верхній» та іменника schar (нвн. Schar) «військова частина, гурт; робота на панщині», пов’язаного з дієсловом scheren «стригти, різати», спорідненим з укр. кора́, шку́ра;
бр. абша́р «простір; велика ділянка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обша́ра
«простір, територія»
обша́рє
обшари
(1606)
обша́ря
«селянська садиба»
объшар
(1604)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абша́р «простір; велика ділянка» | білоруська |
| obszar «широкий простір, відкрите місце; територія» | польська |
| oberschar «викорчуване поле» (нвн. Überschar) | середньоверхньнімецька |
| кора́ | українська |
| ober «вищий, верхній» | ? |
| Schar «військова частина, гурт; робота на панщині» | ? |
| scheren «стригти, різати» | ? |
| шку́ра | ? |
ско́рий
пов’язання з нвн. rasch «швидкий» (Machek ESJČ 547) позбавлене підстав;
споріднене з лит. skėrỹs «сарана», гр. σϰαίρω«стрибаю», σϰιρτάω «тс.», снн. scheren «поспішати»;
р. ско́рый, бр. ско́ры, др. скорыи, п. skory, ч. слц. skoró, вл. нл. skoro «незабаром; майже», болг. м. ско́ро «швидко; недавно; незабаром», схв. ска̏ро «недавно; скоро; майже», слн. skôro «майже; скоро», стсл. скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий», – псл. skorъ «швидкий», skoro «незабаром»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заско́ря
«чим скоріше»
на́-скорі
«нашвидку»
поскори́ти(ся)
«поспішити»
приско́рений
приско́рення
приско́ри́ти
приско́рювальний
приско́рювач
скор
ско́рен
«скорий»
скоре́нький
скори́стий
«який швидко ходить»
скори́ти
«поспішати»
ско́рі
«швидко»
скорі́й
«скоріше»
скорість
скорі́ш
«тс.»
скорі́ший
ско́рний
«мудрий, хитрий; готовий»
ско́ро
«(присл.) швидко, незабаром; (спол.) коли, якщо»
ско́рший
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́ры | білоруська |
| ско́ро «швидко; недавно; незабаром» | болгарська |
| skoro «незабаром; майже» | верхньолужицька |
| σϰαίρω «стрибаю» | грецька |
| σϰιρτάω «тс.» | грецька |
| скорыи | давньоруська |
| skėrỹs «сарана» | литовська |
| ско́ро «швидко; недавно; незабаром» | македонська |
| skoro «незабаром; майже» | нижньолужицька |
| rasch «швидкий» | нововерхньонімецька |
| skory | польська |
| skorъ | праслов’янська |
| skoro | праслов’янська |
| skorъ | праслов’янська |
| skoro | праслов’янська |
| ско́рый | російська |
| скòро «недавно; скоро; майже» | сербохорватська |
| scheren «поспішати» | середньонижньонімецька |
| skorý | словацька |
| skôro «майже; скоро» | словенська |
| скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий»«швидкий»«незабаром» | старослов’янська |
| skorý | чеська |
шо́ри «ремінна кінська упряж зі шлеєю та постoронками; бокові щитки на вуздечці біля очей коня» (мн.)
у російській мові, можливо, з української;
свн. geschirre пов’язане із свн. schёrn «різати; стригти» (двн. skёran, н. scheren «тс.») і споріднене з лит. skìrti «відокремлювати», гр. ϰείρω (‹*ϰεριω) «стрижу, ріжу», що зводяться до іє. *(s)ker- / (s)kor- / (s)kr- «різати», наявному також у псл. kora, укр. кора́, псл. krajь, укр. край;
свн. geschirre «упряж» (н. Geschirr «тс.») продовжує двн. giscirri «упряж», що утворилося через скорочення складного слова (satal)giscirri «підпруга у в’ючних тварин», (букв.) «(сідельний) прилад»;
запозичення з німецької мови;
р. бр. шо́ры «шори», п. szory «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо́рка
«частина кінської упряжі; шлейка»
шо́рний
шо́рник
шорникува́ти
шо́рні
«упряж»
шо́рня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шо́ры «шори» | білоруська |
| ϰείρω «стрижу, ріжу» (‹*ϰεριω) | грецька |
| *ϰεριω | грецька |
| skёran | давньоверхньонімецька |
| giscirri «упряж» | давньоверхньонімецька |
| (satal)giscirri «підпруга у в’ючних тварин» | давньоверхньонімецька |
| *(s)ker-/(s)kor- /(s)kr- «різати» (s)kor- / (s)kr- | індоєвропейська |
| skìrti «відокремлювати» | литовська |
| scheren «тс.» | німецька |
| Geschirr «тс.» | німецька |
| szory «тс.» | польська |
| kora | праслов’янська |
| krajь | праслов’янська |
| шо́ры «шори» | російська |
| geschirre | середньоверхньнімецька |
| schёrn «різати; стригти» (двн. skёran, н. scheren «тс.») | середньоверхньнімецька |
| geschirre «упряж» (н. Geschirr «тс.») | середньоверхньнімецька |
| кора́ | українська |
| край | українська |
шхе́ри «скелясті острови біля порізаних, розчленованих морських берегів; узбережний морський район з такими островами» (мн.)
шв. skär «шхера» споріднене з н. Schäre «шхера, морська скеля», двн. scërra, дісл. sker, гол. scheer «тс.», англ. (шотл.) [skerry] «скелястий риф», а також із шв. skära «різати; жати; кроїти» й н. scheren «стригти; обрізати; підстригати», лит. skìrti «розділяти», гр. ϰείρειν «відрізати»;
іє. *kes-/ks-;
укр. ше́ри і п. szery походять від н. Schäre «шхера» (переважно мн. Schären «шхери»), спорідненого із шв. skär;
отже, первісне значення слова було «розрізане»;
запозичення зі шведської мови;
р. шхе́ры, ст. шхер (1713), бр. шхе́ры, п. szery, заст. szkiery, слц. skär «малі скелясті утворення, що висуваються з моря», болг. шхе́ри «шхери»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ше́ри
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skerry «скелястий риф» (шотл.) | англійська |
| шхе́ры | білоруська |
| шхе́ри «шхери» | болгарська |
| scheer «тс.» | голландська |
| ϰείρειν «відрізати» | грецька |
| scërra | давньоверхньонімецька |
| sker | давньоісландська |
| *kes-/ks- | індоєвропейська |
| skìrti «розділяти» | литовська |
| Schäre «шхера, морська скеля» | німецька |
| scheren «стригти; обрізати; підстригати» | німецька |
| szery | польська |
| szkiery (заст.) | польська |
| шхе́ры | російська |
| шхер (1713)(ст.) | російська |
| skär «малі скелясті утворення, що висуваються з моря» | словацька |
| ше́ри | українська |
| skär «шхера» | шведська |
| skära «різати; жати; кроїти» | шведська |
| skär | шведська |
цу́ра́ «паличка Г; гра в цурки ЛЖит; відходи після перевіювання зерна Мо»
загальновизнаної етимології не має;
можна припустити давнє значення слів цу́ра, цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»;
до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор;
далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною);
менш прийнятними є зіставлення з лит. kiáuras «дірявий», лтс. саũrs «тс.», лит. kiùrti «ставати дірявим», skiaurė˜ «дірявий човен», снн. schore «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Mühl.–Endz. I 365) та з н. scheren «стригти, обрізати», Schur «стрижка» (Горяев 417);
р. чу́рка «обрубок дерева або металу», [чура́к] «обрубок дерева», бр. цу́рка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цур'я
«тс.»
цураки́
«об’їдки»
цурка
цурка́
«тріски»
(зб.)
цу́рка
«невелика паличка, обрубок; вид гри; (зб.) дрібні відходи з уламків стебел і колосків під час молотьби Чаб»
цурка́ль
«учасник гри в цурки»
цурки́й
«грубозернистий»
цуркува́ти
«скручувати палицею мотузку»
цурува́ти
«тс.; крутити»
цурува́ть
«правити, вимагати, здирати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цу́рка | білоруська |
| саũrs «тс.» | латиська |
| kiáuras «дірявий» | литовська |
| kiùrti «ставати дірявим» | литовська |
| scheren «стригти, обрізати» | німецька |
| чу́рка «обрубок дерева або металу» | російська |
| schore «щілина, тріщина» | середньонижньонімецька |
| чура́к «обрубок дерева» | українська |
| цу́ра | ? |
| цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)» | ? |
| значення «гра» | ? |
| спостереження | ? |
| Потебні | ? |
| щур (як нічною твариною) | ? |
| skiaurė˜ «дірявий човен» | ? |
| Schur «стрижка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України