MUTEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́смут (заст.)
запозичення з німецької мови;
н. Wísmut, давніше Bísmuth, походить, очевидно, від назви місцевості Wiesen коло Шнееберга і від дієслова muten «розробляти (копальню)», похідного від Mut «намір», спорідненого з гр. μѽσϑαι «прагнути»;
з німецького слова утворено латинський термін bisemutum (1529), чим пояснюються форми з б- у слов’янських та інших європейських мовах;
припущення (Lokotsch 73), що термін ві́смут міг бути запозиченим у арабів (ар. itmid «сурма»), не має серйозних підстав – CIC 129;
Фасмер І 320;
БЕР І 50;
Dauzat 90;
р. ви́смут, бр. ві́смут, п. bizmut, ч. vismut, vizmut, слц. bizmut, болг. би́сму́т, м. бизмут, схв. бùзмут, вùзмут, слн. bísmut;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ві́смут | білоруська |
би́сму́т | болгарська |
μѽσϑαι «прагнути» | грецька |
бизмут | македонська |
Wísmut | німецька |
bizmut | польська |
ви́смут | російська |
бùзмут | сербохорватська |
bizmut | словацька |
bísmut | словенська |
вùзмут | українська |
vismut | чеська |
vizmut | чеська |
muten «розробляти (копальню)» | ? |
Mut «намір» | ? |
б- | ? |
ві́смут (ар. itmid «сурма») | ? |
ми́ти
псл. myti;
споріднене з лит. máudyti «купати», лтс. maût «плавати», maudât «змивати», свн. muten «умиватися», дінд. mútram «сеча»;
іє. *mu-, *meu- «мити»;
р. мыть, бр. мыць, др. мыти, п. вл. myć, ч. mýti, слц. myť, нл. myś, болг. ми́я, м. мие, схв. мȕти, слн. míti, стсл. мыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вими́вина
вимо́їна
зами́тися
«тс.»
зми́тися
«швидко або непомітно піти, утекти»
ми́йка
«ганчірка для миття посуду»
ми́йник
«робітник, що займається миттям»
ми́йниця
«велика миска; [умивальник]»
ми́тель
«луг; тепла лужна вода для миття голови»
ми́тіль
«тс.»
ми́тка
«мийка»
ми́тниця
«прачка»
міє́нко
«син прачки»
мі́ївна
«дочка прачки»
мійка
«прачка»
мо́вниця
«лазня; ванна кімната»
мо́йка
«мийка»
мо́льниця
«вимоїна після дощу»
мо́тка
«мийка»
нами́в
намивни́й
невмива́ка
невми́ванець
незми́вний
обмива́льний
обми́вка
перемива́льниця
переми́вка
підми́в
підми́ла
«мул»
підми́тва
«підмивання; вода, якою підмивають»
поми́єць
«людина, що бабрається в помиях»
поми́ї
поми́йник
«людина, що займається виносом помий і брудною роботою; собака, що бабрається в помиях»
поми́йниця
«посуд для помий; [посудниця Нед]»
поми́ло
«вимите місце на березі»
поми́ток
«мийка»
поми́я
«вимоїна в березі»
промива́лка
промива́льний
промива́льник
про́ми́вка
промивна́
промивни́й
промо́їна
розми́в
розмива́ч
розми́вина
ро́змивки
«церемонія обмивання породіллі»
розми́вчастий
умива́лка
умива́льна
умива́льний
умива́льник
умива́льниця
умива́льня
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мыць | білоруська |
ми́я | болгарська |
myć | верхньолужицька |
mútram «сеча» | давньоіндійська |
мыти | давньоруська |
maût «плавати» | латиська |
máudyti «купати» | литовська |
мие | македонська |
myś | нижньолужицька |
myć | польська |
myti | праслов’янська |
мыть | російська |
мȕти | сербохорватська |
muten «умиватися» | середньоверхньнімецька |
myť | словацька |
míti | словенська |
мыти | старослов’янська |
mýti | чеська |
maudât «змивати» | ? |
*mu- | ? |
*meu- «мити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України