GERMAN — ЕТИМОЛОГІЯ

;

виділене з запозичених слів грецького походження типу геогра́фія, геоме́трія (гр. γεω-γραφία, γεωμετρία), в яких означає «земле-» і складається з основи етимологічно неясного іменника γῆ «земля» та сполучного голосного о;

через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;

гр. Γερμανός походить від лат. Germānus, утвореного від прикметника germānus «рідний, єдинокровний», похідного від germen (*gen-men) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. jánima, jánma «народження, рід, походження»;

слід відрізняти від омонімічного Ге́рман, що відповідає р. Ге́рманн, п. слц. Herman, ч. Heřman, болг. Хе́рман, слн. Hêrman, яке походить від нвн. Hermann, що продовжує двн. Heriman (‹Hariman) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників hari, heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо»), спорідненого з лит. kãrė «війна», ст. karìs «тс.», і man (нвн. Mann) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. mánu(ṣ)- «людина, чоловік», псл. mǫžь, укр. муж;

р. бр. болг. м. Ге́рман, п. ч. German, схв. Герман, слн. Gérman, стсл. ГЄРЪМАНЪ;

походить від лат. Germānus «германець», нез’ясованого, – очевидно, кельтського,– походження;

пов’язується з кімр. garm «кричати, галасувати», дірл. gāirm «тс.» (Klein 652), іє. *ermana «високий, повний» (Schnetz РВrВ 47, 473–474) та ін;

р. бр. болг. герма́нец, п. Germanin, ч. слц. Germán, вл. нл. German, м. Германец «німець», схв. Гèрмāн, Гèрманин, слн. German;

засвоєна наукова назва нлат. germanium, утворена німецьким дослідником Вінклером в 1886 р.від лат. Germānia «Німеччина», пов’язаного з Germānus «германець»;

р. болг. герма́ний, бр. герма́ній, п. german, ч. вл. germanium, слц. germanium, схв. гèрмāнūј, гèрма́нијум, слн. germánij;