ESPRIT — ЕТИМОЛОГІЯ

спирт

очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови;
англ. spirit «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» через посередництво фр. ст. spirit, esprit виводиться як хімічний термін, вживаний алхіміками, від лат. spīritus «віяння, подих; дихання; душа, дух», похідного від spīro, spīrāre «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати», спорідненого з дісл. fīsa «дути», свн. visen «тс.», псл. piskati «свистати, пищати», укр. пи́скати;
р. болг. спирт, бр. спірт, п. spirytus, ч. spiritus (заст.), špiritus, слц. [špiritus], вл. spiritus, м. спирт, шпирт, шпиритус, схв. спи̏рит «спирт; дух, душа, інтелект; привид», шпи̏рит(ус) «спирт», слн. špírit;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заспиртований
проспирто́ваний
спирті́вка
спи́ртне́
спиртува́ти
спиртуо́зи «спиртні напої» (заст.)
спиртуо́зний (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spirit «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» англійська
спірт білоруська
спирт болгарська
spiritus верхньолужицька
fīsa «дути» давньоісландська
spīritus «віяння, подих; дихання; душа, дух» латинська
spīrāre «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати» латинська
spīro латинська
спирт македонська
шпирт македонська
шпиритус македонська
spirytus польська
piskati «свистати, пищати» праслов’янська
спирт російська
спи̏рит «спирт; дух, душа, інтелект; привид» сербохорватська
шпи̏рит(ус) «спирт» сербохорватська
visen «тс.» середньоверхньнімецька
špiritus словацька
špírit словенська
пи́скати українська
spirit французька
esprit французька
spiritus (заст.), špiritus чеська
špiritus чеська
špiritus чеська


сприт «спритність»

не зовсім ясне;
може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;
можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;
бр. спрыт «спритність, вправність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

спритки́й «жвавий, моторний»
спри́тний
спри́тник «спритна людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прыць «тс.» білоруська
спрыт «спритність, вправність» білоруська
при́п(к) ам «біжу» болгарська
sprautō «швидкий» готська
spīritus «душа, дух; життєва сила» латинська
sprū́sti «ковзнути» литовська
spryt «спритність, меткість, проворність» польська
pryciać «поспішати» польська
прыть «прудкість, спритність» російська
пруд «став» російська
прудки́й українська
esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість» французька

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.