ҐВАЛТ

гвалтува́ти, гва́лтом, ст. кгвалтъ (XІV ст.), гвалт (XVII ст.);

запозичення з польської мови;

п. gwałt насильство», як і ч. kvalt «поквапливість; (ст.) насильство», слц. gvalt (заст.) «насильство», вл. gwałt «сила, тиск; біда», походить від свн. gewalt «насильство, сила; влада; багато», пов’язаного з свн. walten «панувати» (двн. waltan), спорідненим з гот. waldan, дангл. wealdan, дісл. valda, псл. *volsti (‹*vold-ti), укр. володі́ти;

р. діал. бр. гвалт;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гвавт

ґвавт

гвалт

гвалтівни́к

гвальта́ція «сильний крик, галас; ґвалт»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гвалт	білоруська
gwałt «сила, тиск; біда»	верхньолужицька
waldan	готська
wealdan	давньоанглійська
waltan	давньоверхньонімецька
valda	давньоісландська
gwałt	польська
volsti (‹vold-ti)	праслов’янська
*voldti	праслов’янська
гвалт	російська
gewalt «насильство, сила; влада; багато»	середньоверхньнімецька
walten «панувати» (двн. waltan)	середньоверхньнімецька
gvalt «насильство» (заст.)	словацька
володі́ти	українська
kvalt «поквапливість; (ст.) насильство»	чеська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України