ЇДА — ЕТИМОЛОГІЯ
паївни́й «який добре їсть (?); який дає багато їжі (?); стравний»
неясне;
можливо, пов’язане з їда́, ї́сти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| їда́ | українська |
| ї́сти | українська |
ї́сти
псл. jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) ‹*ēsti ‹*ēd-ti;
споріднене з прус. īst «їсти», лит. ėˊsti «їсти» (про тварин), лтс.êst «тс.», дінд. ádmi «їм», лат. edo, гр. ἔδω, хет. etmi «тс.», гот. itan «їсти», дісл. eta, двн. eʒʒan, нвн. essen «тс.», кімр. esu (‹*et-tu-) «пожирати»;
іє. *ed- «їсти»;
р. есть, бр. есць, др. ѣсти, п. jeść, ч. jísti, слц. jesť, вл. нл. jěsć, полаб. jest, болг. ям, м. jade, схв. jȅcmu, слн. jésti, стсл. асти, сънѣсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'їда́ти
«сваритися»
в'ї́дливий
доїда́ти
«досаждати»
дої́дливий
з'ї́день
«пожирання»
з'їджь
«витрата їжі»
з'ї́ди
«недоїдене сіно, солома»
з'ї́дини
«тс.»
з'ї́дища
«місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами»
з'ї́дливий
«в’їдливий»
з'їду́щий
з'їжа
«їжа; витрата їжі»
з'їжь
«витрата їжі»
за'ї́жка
«тс.»
заїда́тися
«сваритися»
за́їди
«виразки в куточках рота»
заї́дливий
за́їдник
«жовторотий»
заїдня́
«сварка»
заї́док
«закуска»
заї́лий
«злий»
ззі́жа
«витрата їжі; ненажера»
їда́
їда́к
«їдець»
їдаки́
«зуби»
їда́ло
«шлунок; рот Я»
їда́льний
«їстівний»
їда́льня
їда́ти
їде́ння
«їжа»
їде́ць
їдже́ння
«їжа»
їди́ме
їди́мий
їді́ння
їдки́й
ї́дло́
«тс.»«сварка»
їдови́тий
«невибагливий до їжі»
їдо́к
«їдець»
їдо́м
(у виразі ї. їсти «лаяти»)
їдо́мий
«тс.»
їду́н
«тс.»
їду́ха
«охоча поїсти»
їдце́м
їдьма́
«тс.»
їдю́чий
«кусливий»
(про муху)
ї́жа
ї́живо
«їжа»
ї́жно
«ситно, достатньо їжі»
їство́
їстивне́
їсти́вни́й
«їстівний»
ї́стиво
«тс.»
їстинли́вий
«охочий до їди, ненажерливий»
ї́стися
«сваритися»
їстівне́
їстівни́й
ї́стки
їстни́й
їстови́тий
«тс. Ж; їстівний Я»
їстовни́й
«тс.»
їсто́вни́й
«тс.»
ї́стоньки
ї́сточки
їсту́н
«їдець»
їсту́ні
ї́ці
(дит.)(Me)
надої́да
надоїда́ти
надої́дливий
надої́сти
наї́дений
наї́джений
на́ї́док
«їда; ситість»
недоїда́ти
недо́їдок
об'їда́ло
об'ї́док
об'їсни́й
«ненажерливий»
обі́д
обі́дальник
обі́дати
обі́дішній
обі́дній
обі́дня
пeредобі́дній
передобі́ддя
передобі́док
«передобідня закуска; передобідній час»
пере́їди
«з’їди; об’їдки»
підобі́д
підобі́дати
підобі́дній
пої́дка
«кількість їжі, споживаної за один раз»
пої́дливий
«нищівний»
по́їдом
приїда́тися
«набридати»
сніда́нок
сні́дати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| есць | білоруська |
| ям | болгарська |
| jěsć | верхньолужицька |
| itan «їсти» | готська |
| ἔδω | грецька |
| eʒʒan | давньоверхньонімецька |
| ádmi «їм» | давньоіндійська |
| eta | давньоісландська |
| ѣсти | давньоруська |
| *ed- «їсти» | індоєвропейська |
| esu «пожирати» (‹*et-tu-) | кімрська |
| *et-tu- | кімрська |
| edo | латинська |
| ėˊsti «їсти» (про тварин) | литовська |
| êst «тс.» | литовська |
| jade | македонська |
| jěsć | нижньолужицька |
| essen «тс.» | нововерхньонімецька |
| jest | полабська |
| jeść | польська |
| jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) | праслов’янська |
| *ēsti | праслов’янська |
| *ēd-ti | праслов’янська |
| īst «їсти» | прусська |
| есть | російська |
| jȅcmu | сербохорватська |
| jesť | словацька |
| jésti | словенська |
| асти | старослов’янська |
| сънѣсти | старослов’янська |
| etmi «тс.» | хетська |
| jísti | чеська |
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aēiti «іде» | авестійська |
| іці́ | білоруська |
| ісці́ | білоруська |
| іду́ | білоруська |
| и́да | болгарська |
| hić (j)du | верхньолужицька |
| (j)du | верхньолужицька |
| du | верхньолужицька |
| iddja «йшов» | готська |
| ει˜σι «піде» | грецька |
| ἵμεν «підемо» | грецька |
| éti «тс.» | давньоіндійська |
| imáh «ідемо» | давньоіндійська |
| ити́ | давньоруська |
| it «тс.» (īre «йти») | латинська |
| īre | латинська |
| iêt «тс.» | латиська |
| eĩti «іти» | литовська |
| иде | македонська |
| ait | полабська |
| áidǫ | полабська |
| iść | польська |
| idę | польська |
| (j)ić | польська |
| (j)ici | польська |
| (j)iti | праслов’янська |
| *ei-tei | праслов’янська |
| *jьdǫ | праслов’янська |
| *ĭd- | праслов’янська |
| jadǫ | праслов’янська |
| jati | праслов’янська |
| jaxati | праслов’янська |
| bǫdǫ | праслов’янська |
| byti | праслов’янська |
| ēit «іде» | прусська |
| идти́ | російська |
| идти́ | російська |
| итти́ | російська |
| иду́ | російська |
| ùсти | сербохорватська |
| ùти | сербохорватська |
| ùћu | сербохорватська |
| ísť | словацька |
| idem | словацька |
| інti | словенська |
| ídem | словенська |
| ити | старослов’янська |
| идж | старослов’янська |
| yäš «іде» | тохарська А |
| ymäs «ідемо» | тохарська В |
| ї́ду | українська |
| ї́хати | українська |
| бу́ду | українська |
| бу́ти | українська |
| істи́ | українська |
| *ід-ти | українська |
| иду́ | українська |
| jíti | чеська |
| jdu | чеська |
| üдēм | ? |
ї́хати
псл. jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) ‹*jasati, похідне від *jěti «їхати» з суфіксальними -s- в інфінітиві і -d- в формах теп. ч. (як i-ti «іти» – i-d-ǫ «іду»);
споріднене з лит. jóti «їхати», лтс. jât, «їхати верхи», дінд. yā́ti «їде, йде», yā́naḥ «шлях», ав. yāiti «їде, йде», свн. jân «безперервний ряд, лінія»;
іє. *i̯ā- «іти, їхати» є похідним від *еі- «іти»;
варіанти з ja- : jě- на початку слова (jachati : jěchati), очевидно, пояснюються змішуванням безпрефіксної і префіксальних форм подібно до jasti : sъn-ěsti (Мейе ОЯ 96; Pedersen KZ 38, 312);
р. е́хать, бр. е́хаць, др. ѣхати, п. jechać, ст. [jachać], ч. jeti, jechati, [jachati], ст. jěti, слц. jachať, вл. jěć, jěchać, нл. jěś, jěchaś, болг. я́хам, схв. јȁхати, [jȃти], слн. jáhati, стсл. аχати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їду
їхави́ця
«їзда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| yāiti «їде, йде» | авестійська |
| е́хаць | білоруська |
| я́хам | болгарська |
| jěć | верхньолужицька |
| jěchać | верхньолужицька |
| yā́ti «їде, йде» | давньоіндійська |
| yā́naḥ «шлях» | давньоіндійська |
| ѣхати | давньоруська |
| *i̯ā- «іти, їхати» | індоєвропейська |
| *еі- «іти» | індоєвропейська |
| jât | латиська |
| jóti «їхати» | литовська |
| jěś | нижньолужицька |
| jěchaś | нижньолужицька |
| jechać | польська |
| jachać | польська |
| jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) | праслов’янська |
| *jěti «їхати» | праслов’янська |
| *jasati | праслов’янська |
| jachati (jachati : jěchati) | праслов’янська |
| jěchati | праслов’янська |
| jasti | праслов’янська |
| sъn-ěsti | праслов’янська |
| јȁхати | сербохорватська |
| jȃти | сербохорватська |
| jân «безперервний ряд, лінія» | середньоверхньнімецька |
| jachať | словацька |
| jáhati | словенська |
| аχати | старослов’янська |
| jeti | чеська |
| jechati | чеська |
| jachati | чеська |
| jěti | чеська |
| е́хать | ? |
Януа́рій
утворене на основі лат. Januārius «січень», прикметника від Jānus, (букв.) «належний Янусові, дотичний Януса», староітальського бога сонячного коловороту, ім’я якого є персоніфікованою назвою арки воріт iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) «двері»), яке споріднене з дінд. уā́nаḥ «шлях», дірл. āth «брід», укр. ї́ду;
р. Януа́рий, (розм.) Янва́рий, Янва́рь, ст. Иануарий, бр. Януа́р, Януа́рый, п. January, ч. Januarius, слц. Januárius, болг. Януа́р, Януа́ри, Януа́рий, м. jануари «січень», jанар, jануар «тс.», схв. Jану̀āриje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іаннуа́рій
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Януа́р | білоруська |
| Януа́рый | білоруська |
| Януа́р | болгарська |
| Януа́ри | болгарська |
| Януа́рий | болгарська |
| уā́nаḥ «шлях» | давньоіндійська |
| āth «брід» | давньоірландська |
| Januārius «січень» | латинська |
| iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) | латинська |
| Jānus | латинська |
| iānua | латинська |
| jануари «січень» | македонська |
| jанар | македонська |
| jануар «тс.» | македонська |
| January | польська |
| Януа́рий (розм.) | російська |
| Янва́рь | російська |
| Иануарий (ст.) | російська |
| Янва́рий | російська |
| Jану̀āриje | сербохорватська |
| Januárius | словацька |
| ї́ду | українська |
| Januarius | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України