ІМ'Я — ЕТИМОЛОГІЯ

ім'я́

m – споріднене з прус. emmens, род. в. emnes, алб. emεn (‹*enmen), ірл. аіnm, з іншим вокалізмом гот. namō, двн. namo, нвн. Name, лат. nomen, дінд. nma, гр. ὄνομα, вірм. anum, хет. lāman, тох. А ñom, В ñem «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *јьmǫ (укр. я́ти), реконструюючи термін родового ладу *jьm-men «умовний (прийнятий) знак» (Šuman AfSlPh ЗО, 302);
О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *anō «вгору», *en «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЭССЯ 8, 227–228);
р. и́мя, бр. ім՝я́, др. имя, п. imię, miano, ст. jimię, ч. jméno, ст. jmě, jmene, слц. meno, вл. mjeno, нл. mě, mjenjo, mjeno, ст. jimjë, полаб. aimą, (ernǫ), болг. м. и́ме, схв. ȕмē, слн. imé, стсл. ИМѦ, ИМЕНЕ псл. *jьm (*jьmene) ‹*ьnmen, що зводиться до іє. *-rnen-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

име́нник «тс.»
и́менник «тезка»
и́менно
йме́ння
імени́ни
імени́нник
імени́тий
іменни́й
іме́нник
іменнико́вий
і́менно
іме́ння
іме́но
імено́ваний
іменува́ти
імня́
мени́ни
мени́нник
менник
ме́ння
мення́ти
менува́ти
мини́ни
ми́но
мня
м'я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
emεn албанська
*enmen албанська
emεn албанська
*enmen албанська
ім՝я́ білоруська
и́ме болгарська
mjeno верхньолужицька
anum вірменська
anum вірменська
namō готська
namō готська
ὄνομα грецька
ὄνομα грецька
namo давньоверхньонімецька
namo давньоверхньонімецька
nā́ma давньоіндійська
nā́ma давньоіндійська
имя давньоруська
*-rnen- індоєвропейська
аіnm ірландська
аіnm ірландська
nomen латинська
nomen латинська
и́ме македонська
нижньолужицька
mjenjo нижньолужицька
mjeno нижньолужицька
jimjë нижньолужицька
Name нововерхньонімецька
Name нововерхньонімецька
i̯aimą ($e$rnǫ) полабська
imię польська
miano польська
jimię польська
*jęti праслов’янська
*јьmǫ праслов’янська
*jьm-men праслов’янська
*anō праслов’янська
*en праслов’янська
jьm праслов’янська
*jьmene праслов’янська
*ьnmen праслов’янська
jьm праслов’янська
*jьmene праслов’янська
*ьnmen праслов’янська
emmens прусська
emnes род. в. прусська
emmens прусська
emnes род. в. прусська
и́мя російська
ȕмē сербохорватська
meno словацька
imé словенська
имѦ (*jьmene) старослов’янська
имене старослов’янська
имене старослов’янська
ñom тохарська А
ñom тохарська А
ñem тохарська В
ñem тохарська В
я́ти українська
lāman хетська
lāman хетська
jméno чеська
jmě чеська
jmene чеська
i̯ei̯rnǫ ?
i̯ei̯rnǫ ?


аноні́м

запозичено, мабуть, через російське посередництво з французької мови і через польське посередництво – з латинської;
фр. anonyme «безіменний, анонім» через лат. anōnymus походить від гр. ἀνώνυμος «безіменний», утвореного з префікса ἀν- «не-, без-» і іменника ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з дінд. naman-, лат. nōmen, пcл. imę, укр. ім’я;
р. болг. анони́м, бр. анані́м, n. anonim, ч. слц. anonym, вл. anonymny «анонімний», м. анони́мен, схв. анòним, ȁноним, слн. anoním;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аноні́мка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
анані́м білоруська
анони́м болгарська
anonymny «анонімний» верхньолужицька
ἀνώνυμος «безіменний» грецька
naman- давньоіндійська
anōnymus латинська
nōmen латинська
анони́мен македонська
анони́м російська
анòним сербохорватська
anonym словацька
anoním словенська
ім'я українська
ȁноним українська
anonyme «безіменний, анонім» французька
anonym чеська
ἀν- «не-, без-» ?
ὄνομα «ім’я, назва» ?
imę ?

номенклату́ра «сукупність назв, термінів у певній галузі знання; працівники, затверджені вищими органами на якісь посади»

запозичення з латинської мови;
лат. nōmenclātūra «перелік, список» утворене, очевидно, на основі словосполучення nōmen calāre «оголошувати ім’я»;
лат. nōmen «ім’я, назва» споріднене з дінд. nā́ma, гр. ὄνομα, вірм. anun, гот. namō, псл. *jьmę «тс.», укр. ім’я́;
лат. calo, -āre «викрикувати, оповіщати, скликати» споріднене з дінд. kalakalaḥ «безладні крики, шум», гр. καλέω«називаю, закликаю, скликаю», двн. hellan «звучати», лит. kalbà «мова», псл. *kolkolъ «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.»;
р. болг. м. схв. номенклату́ра, бр. наменклату́ра, п. ч. вл. nomenklatura, слц. слн. nomenklatúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти

номенкла́тор
Етимологічні відповідники

Слово Мова
наменклату́ра білоруська
номенклату́ра болгарська
nomenklatura верхньолужицька
anun вірменська
namō готська
ὄνομα грецька
καλέω «називаю, закликаю, скликаю» грецька
hellan «звучати» давньоверхньонімецька
nā́ma давньоіндійська
kalakalaḥ «безладні крики, шум» давньоіндійська
nōmenclātūra «перелік, список» латинська
calāre «оголошувати ім’я» латинська
nōmen «ім’я, назва» латинська
calo, -āre латинська
kalbà «мова» литовська
номенклату́ра македонська
nomenklatura польська
*jьmę «тс.» праслов’янська
*kolkolъ «дзвін» праслов’янська
номенклату́ра російська
номенклату́ра сербохорватська
nomenklatúra словацька
nomenklatúra словенська
ім'я українська
колокі́л «тс.» українська
nomenklatura чеська
-āre «викрикувати, оповіщати, скликати» ?

номіна́льний «який виражається грошовою вартістю; який тільки має яку-небудь назву, але не виконує своїх функцій»

запозичення із західноєвропейських мов;
фр. нім. англ. nominal «номінальний» походять від лат. nōminālis «який стосується імені; іменний», утвореного від nōmen (род. в. nōminis) «ім’я, назва», спорідненого з дінд. nā́ma, гр. ὄνομα, гот. namō, псл. *jьmę «тс.», укр. ім’я́;
р. номина́льный, бр. наміна́льны, п. вл. nominalny, ч. nominální, слц. nominálny, болг. м. номина́лен, схв. нȍминāлан, слн. nominálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

номіна́л
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nominal «номінальний» англійська
наміна́льны білоруська
номина́лен болгарська
nominalny верхньолужицька
namō готська
ὄνομα грецька
nā́ma давньоіндійська
nōminālis «який стосується імені; іменний» латинська
nōminis «ім’я, назва» латинська
nōmen латинська
номина́лен македонська
nominal «номінальний» німецька
nominalny польська
*jьmę «тс.» праслов’янська
номина́льный російська
нȍминāлан сербохорватська
nominálny словацька
nominálen словенська
ім'я́ українська
nominal «номінальний» французька
nominální чеська

метоні́мія «перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку»

через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нім. Metonymíe, фр. metonymie, англ. metonymy, лат. metonymia) запозичено з грецької;
гр. μετωνυμία «тс.» складається з префікса μετα- «між, за, після, пере-» і основи іменника ὄνυμα – діалектної форми до ὄνομα «ім’я, назва», спорідненого з лат. nōmen, псл. imę, укр. ім’я «ТС.»;
р. болг. метони́мия, бр. метоні́мія, п. metonimia, ч. metonymie, слц. metonymia, вл. metonymija, м. метонимија, схв. метонùмиjа, слн. metonimíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

метонімі́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
метоні́мія білоруська
метони́мия болгарська
metonymija верхньолужицька
μετωνυμία «тс.» грецька
nōmen латинська
метонимија македонська
metonimia польська
imę праслов’янська
метони́мия російська
метонùмиjа сербохорватська
metonymia словацька
metonimíja словенська
ім'я́ «ТС.» українська
metonymie чеська
μετα- «між, за, після, пере-» ?
ὄνομα «ім’я, назва» ?

онома́стика «розділ мовознавства, що вивчає власні імена»

запозичення із західно-європейських мов;
нім. Onomástik, фр. onomastique, англ. onomastics походять від гр. ὀνομαστική «мистецтво давати імена», ὀνομαστικός «який служить для найменування», пов’язаних з ὀνομάζειν «називати», похідним від ὄνομα «ім’я», спорідненого з псл. *jьmę, укр. ім’я́;
р. болг. м. онома́стика, бр. анама́стыка, п. onomastyka, ч. слц. onomastika, схв. онома̀стика, слн. onomástika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ономасти́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
onomastics англійська
анама́стыка білоруська
онома́стика болгарська
ὀνομαστική «мистецтво давати імена» грецька
онома́стика македонська
Onomástik німецька
onomastyka польська
*jьmę праслов’янська
онома́стика російська
онома̀стика сербохорватська
onomastika словацька
onomástika словенська
ім'я́ українська
onomastique французька
onomastika чеська
ὀνομαστικός «який служить для найменування» ?
ὀνομάζειν «називати» ?
ὄνομα «ім’я» ?

імела́ «омела біла, Viscum album L.» (бот.)

псл. *(j)emela, пов’язане чергуванням голосних з omela (укр. оме́ла́);
споріднене з лит. [ėmalas], прус. emelno «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *jьmǫ, (укр. я́ти), зважаючи на те, що ягода й кора рослини здавна використовуються для виготовлення пташиного клею (для ловіння птахів);
др. имела «приманка для птахів», п. jemioła «омела», ст. jemioł, jemioło, jemiało, miele, ч. jmelí, [jmel], ст. jmelé, слц. imelo, вл. jemjel, jemjelina, нл. jemjelica, [jemjoł, jemjelina], болг. и́мел, и́мело, м. имела, схв. ѝмела, мèла, слн. [melje, méla, imêla], стсл. имела «тс.», имельникъ «птахолов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

име́ла
і́мена «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
и́мел болгарська
и́мело болгарська
jemjel верхньолужицька
jemjelina верхньолужицька
имела «приманка для птахів» давньоруська
ėmalas литовська
имела македонська
jemjelica нижньолужицька
jemjoł нижньолужицька
jemjelina нижньолужицька
jemioła «омела» польська
jemioł польська
jemioło польська
jemiało польська
miele польська
*(j)emela праслов’янська
*jęti праслов’янська
*jьmǫ праслов’янська
emelno «тс.» прусська
мела сербохорватська
мèла сербохорватська
imelo словацька
melje словенська
méla словенська
imêla словенська
имела «тс.»«птахолов» старослов’янська
имельникъ старослов’янська
оме́ла́ українська
я́ти українська
jmelí чеська
jmel чеська
jmelé чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.