ІМІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
імі́ти «мати»
псл. *jьmětі, *јьmаmь «мати», дієслово на означення стану, паралельне до первинної форми із значенням дії *jьmati (*jti) «хапати, брати»;
зв’язок значень, як у лит. turti «мати, тримати» –tvérti «хапати»;
пор. ірл. gaibim «беру, хапаю; отримую, маю» – лат. habeo «тримаю, маю» або гот. haban «мати», двн. habēn, нім. haben «тс.» – лат. саріо «хапаю, беру» (Ernout–Meillet 422);
р. име́ть, име́ю,ст. имамь, бр. мець (з п.?), др. имѣти, имамъ, имѣю, п. mieć, ст. imieć, imam, ч. míti, mam, ст. jmieti, mieti, jmam, слн. iméti, imám, стсл. имѣти, имамь, имѣѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́ннє
«тс.»
имі́нє
«добро, майно, худоба»
имі́ти
и́мощі
«добро, маєтність»
мі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мець (з п.?) | білоруська |
haban «мати» | готська |
habēn | давньоверхньонімецька |
имѣти | давньоруська |
имамъ | давньоруська |
имѣю | давньоруська |
gaibim «беру, хапаю; отримую, маю» | ірландська |
habeo «тримаю, маю» | латинська |
саріо «хапаю, беру» | латинська |
turėˊti «мати, тримати» | литовська |
tvérti «хапати» | литовська |
haben «тс.» | німецька |
mieć | польська |
imieć | польська |
imam | польська |
*jьmětі | праслов’янська |
*јьmаmь «мати» | праслов’янська |
*jьmati «хапати, брати» (*j$ti) | праслов’янська |
*jęti | праслов’янська |
име́ть | російська |
име́ю | російська |
имамь | російська |
iméti | словенська |
imám | словенська |
имѣти | старослов’янська |
имамь | старослов’янська |
имѣѭ | старослов’янська |
míti | чеська |
mam | чеська |
jmieti | чеська |
mieti | чеська |
jmam | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України