ЯРЧУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лайтук «молоде козеня»
очевидно, результат видозміни молд. вэту́й «козеня (однорічне)» (рум. vătúi, vătúie «молодий цапок; однорічна коза до окоту»), з яким пов’язане укр. [вату́йка] «однорічна коза»;
кінцеве -ук;
з’явилось за аналогією до слів типу ярчу́к «ягня, баранчик»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вэту́й «козеня (однорічне)» (рум. vătúi, vătúie «молодий цапок; однорічна коза до окоту») | молдавська |
| vătúi | румунська |
| vătúie | румунська |
| vătúi | румунська |
| vătúie | румунська |
| vătúi | румунська |
| vătúie | румунська |
| вату́йка «однорічна коза» | українська |
| -ук | українська |
| ярчу́к «ягня, баранчик» | українська |
я́рий «весняний, яровий; молодий»
отже, початкове значення слова мало бути «хід (сонця)» (пор. як семантичну паралель гот. apn «рік», лат. annus «тс.» при дінд. átati «іде»);
іє. *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік», похідне від *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати);
споріднене з гот. jēr «рік», дісл. ār, двн. іār, н. Jahr «тс.», дангл. gēar «рік; весна», гр. ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час», ὠ˜ρος «пора року, рік», ав. yārǝ «рік», лат. hōrnus «цьогорічний»;
псл. jarъ(jь) «весняний», похідне від jarъ «весна»;
р. ярово́й «яровий», бр. яравы́, др. ярыи «весняний, яровий», п. jary «весняний, яровий», ст. jarz, jaro «весна», ч. jarý «яровий», jař «ярові», jaro «весна», слц. jarný «весняний, яровий», jar (жін. р.) «весна», вл. jаrо «весна», [jer(i)ca] «ярове жито», нл. jarski «весняний», ст. jarny «тс.», ст. jaro «весна», болг. я́рка, я́рица «молода курка», яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)», м. jарица, jаричка «курка (яка ще не несеться)», схв. jȃр (прикм.) «яровий», jȃp (імен. жін. р.) «ярове», слн. jár «яровий; весняний, ранній», jár «ярове», цсл. арь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
від'яри́тися
«відновитися, відпочити й радісно процвітати»
єру́шка
«молода, ще не стрижена вівця»
об'яруватися
«закінчити весняні польові роботи»
перея́рка
під'ярі́вки
«літні яблука»
(мн.)
під'я́рка
«велике винне яблуко»
під'ярок
«піврічні ягнята, з яких можна стригти вовну»
по́ярка
«молода вівця; вовна з ягнят»
поя́рок
«поярок УРС; [руно, вовна] Л»
яр
«ярове; (поет.) весна»
(жін. р.)
яре́ць
«ячмінь»
ярина́
«ярове; [овочі, городина]»
ярине́ць
«цибуля овочева, Allium oleraceum L.»
(бот.)
яринка́
«овочі, городина»
яри́нний
«яровий; (про листяні дерева) той, на якому рано з’являється листя»
яри́нні
«овочеві, Oleraceae»
я́ритинка
«перша вовна, знята з молодої вівці»
я́ри́ця
«ярова пшениця; [суниця] СУМ; [ярова пшениця або жито] ВеБ»
я́ріца
«ярові посіви, ярина»
я́рка
«молода однорічна вівця; [назва дитячої гри]»
ярни́к
«підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.»
(бот.)
ярни́ця
«ярові посіви, ярове жито, ярина»
я́рній
«весняний»
ярова́ти
«проводити весну, робити весняні польові роботи»
яровиза́тор
яровиза́ція
яровизува́ти
ярови́й
яровина́
ярові́
(мн.)
яро́та
«овечки та баранці віком до одного року»
(зб.)
яро́тина
«вовна однорічної вівці»
ярочко›́вий
«зроблений з вовни однорічної вівці»
ярча́
«ягня до року; щеня першого поносу»
ярча́к
«короткий кожушок у чабанів»
ярча́ний
«ячний»
ярча́нка
«ячмінна солома»
я́рчатина
«назва вовни»
ярчу́к
«ягня, баран»
ярчу́н
«баран»
ярчух
«фіна звичайна, Cysticercus cellulosae»
(ент.)
ярюва́ти
«орати й сіяти навесні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| yārǝ «рік» | авестійська |
| яравы́ | білоруська |
| я́рка | болгарська |
| я́рица «молода курка» | болгарська |
| яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)» | болгарська |
| jаrо «весна» | верхньолужицька |
| jer(i)ca «ярове жито» | верхньолужицька |
| jēr «рік» | готська |
| ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час» | грецька |
| ὠ˜ρος «пора року, рік» | грецька |
| gēar «рік; весна» | давньоанглійська |
| іār | давньоверхньонімецька |
| ār | давньоісландська |
| ярыи «весняний, яровий» | давньоруська |
| *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік» | індоєвропейська |
| *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати) | індоєвропейська |
| hōrnus «цьогорічний» | латинська |
| jарица | македонська |
| jаричка «курка (яка ще не несеться)» | македонська |
| jarski «весняний» | нижньолужицька |
| jarny «тс.» (ст.) | нижньолужицька |
| jaro «весна» (ст.) | нижньолужицька |
| Jahr «тс.» | німецька |
| jary «весняний, яровий» | польська |
| jarz «весна» (ст.) | польська |
| jaro «весна» (ст.) | польська |
| jarъ(jь) «весняний» | праслов’янська |
| jarъ «весна» | праслов’янська |
| ярово́й «яровий» | російська |
| jȃр «яровий» (прикм.) | сербохорватська |
| jarný «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) | словацька |
| jar «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) | словацька |
| jár | словенська |
| арь «тс.» | церковнослов’янська |
| jarý «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
| jař «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
| jaro «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
я́рий «яскравий, яскраво-зелений; палаючий; світлий, білий; палкий, жагучий, пристрасний; гнівний»
псл. jarъ(jь) (‹ іє. [*i̯ō-r-] ‹ *i̯ōu̯-r-);
споріднене з гр. ζωρός «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Гесихія)», гр. (атт.) (εὔ)ζωρος «чистий (про вино)», (ἐπι)ζαρέω «накидаюсь; утискую»;
зв’язок із лат. īra «гнів», дінд. irasyáti «гнівається» (И. Шмидт у Фасмера IV 563) малоймовірний;
погляд на зв’язок із псл. jarъ(jь), укр. я́рий «весняний» (Sławski I 505; Schuster-Šewc 428) заперечується;
р. я́рый «палкий; сердитий, злий, зав-зятий; білий, блискучий, яскравий; гарячий, хтивий», бр. [я́ры] «лютий; ярий (про хміль)», др. ярыи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий», яръ «гнів», п. ст. jary «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний», ч. jarý «бадьорий; молодий, свіжий», слц. jarý «бадьорий; моложавий; юний», (заст., кн.) jarký «ясний, яскравий», вл. jara (присл.) «дуже, вельми, занадто», jěry «терпкий», нл. jěry «терпкий, гіркий; запальний, грубий», ст. jary «жагучий, пристрасний, розпусний», болг. я́рък «яскравий», я́ря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку», я́ря се «сердитися», м. [japa] «спека, задуха», jaрок «яскравий; яскраво-червоний», схв. jа̏pa «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар», слн. jár «лютий, гнівний», стсл. аръ «суворий, різкий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
яр
«лють, гнів; вид зеленої фарби»
яри́ти
«розпалювати; гнівати»
яри́тися
«сяяти, блищати; палати; лютувати»
я́рість
ярі́ти
«блищати; палати; гніватися»
ярі́тися
«блищати; палати»
я́рка
«лиха жінка»
ярки́й
«яскравий, блискучий; палкий, жагучий, [пристрасний]»
я́ркість
«сперма»
ярли́вий
«лютий, жорстокий»
я́росити
«роздратовувати когось до гніву»
я́росливий
«лютий, шалений, ярий»
я́росний
«тс.»
я́ростити
«тс.»
я́рош
«жорстока, несамовита, немилосердна людина»
ярува́ти
«перебувати в любовному збудженні»
яру́н
«запальна, гнівна людина»
ярча́
«щеня ярчука (собаки з вовчими зубами)»
ярчу́к
«собака з вовчими зубами, якого бояться відьми»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́ры «лютий; ярий (про хміль)» | білоруська |
| я́рък «яскравий» | болгарська |
| я́ря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку» | болгарська |
| я́ря се «сердитися» | болгарська |
| jara «дуже, вельми, занадто»«терпкий» (присл.) | верхньолужицька |
| jěry «дуже, вельми, занадто»«терпкий» (присл.) | верхньолужицька |
| ζωρός «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Гесихія)» | грецька |
| (εὔ)ζωρος | грецька |
| (ἐπι)ζαρέω | грецька |
| irasyáti «гнівається» | давньоіндійська |
| ярыи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий» | давньоруська |
| яръ «гнів» | давньоруська |
| *i̯ō-r- | індоєвропейська |
| *i̯ōu̯-r- | індоєвропейська |
| īra «гнів» | латинська |
| japa «спека, задуха» | македонська |
| jaрок «яскравий; яскраво-червоний» | македонська |
| jěry «терпкий, гіркий; запальний, грубий» | нижньолужицька |
| jary «жагучий, пристрасний, розпусний» (ст.) | нижньолужицька |
| jary «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний» (ст.) | польська |
| jarъ(jь) (‹ іє. [*i̯ō-r-] ‹ *i̯ōu̯-r-) | праслов’янська |
| jarъ(jь) | праслов’янська |
| я́рый «палкий; сердитий, злий, зав-зятий; білий, блискучий, яскравий; гарячий, хтивий» | російська |
| jа̏pa «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар» | сербохорватська |
| jarý «бадьорий; моложавий; юний»«ясний, яскравий» (заст., кн.) | словацька |
| jarký «бадьорий; моложавий; юний»«ясний, яскравий» (заст., кн.) | словацька |
| jár «лютий, гнівний»«суворий, різкий» | словенська |
| аръ «лютий, гнівний»«суворий, різкий» | старослов’янська |
| я́рий «весняний» | українська |
| jarý «бадьорий; молодий, свіжий» | чеська |
ярмоша «назва вівці»
імовірно, експресивне нерегулярне утворення, пов’язане з я́рка «молода вівця», [ярчу́к] «ягня, баран» і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́рка «молода вівця» | українська |
| ярчу́к «ягня, баран» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України