ЯЗИЧНИЦТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
язи́к «народ, народність»«поганство» (мн. -- язи́ки)(заст., поет.)(рідк.)
утворення, що продовжує за давньоруським посередництвом семантику відповідного старослов’янського слова;
стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» могло набути свого значення під впливом грецького (біблійного) ἔϑνος «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)», що протиставилося гр. λαός «народ (свій, християнський)», відбиваючи гебрайський оригінал Біблії, пор. гебр. goi̯, мн. goi̯im «народ (чужий, язичницький)» – ‘am «народ (свій, ізраїльський)»;
можливо, появі значення «народ» у стсл. ѩзыкъ сприяв також вплив з боку слат. lіngua «народ», первісно тільки «язик, мова» (Мейе ОЯ 411);
р. язы́к (мн. язы́ки) «народ, народність», др. языкъ «народ, плем’я; (мн. языци) іноплемінники, язичники; люди, народ», п. ст. język «національність, народ», ч. ст. jazyk «тс.», болг. ези́чник «язичник», стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
язи́чество
«тс.»
язи́чеський
язи́чник
«поганин»
язи́чництво
язи́чницький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ези́чник «язичник» | болгарська |
| goi̯ | гебрайська |
| 'am «народ (свій, ізраїльський)» | гебрайська |
| ἔϑνος «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)» | грецька |
| λαός «народ (свій, християнський)» | грецька |
| языкъ «народ, плем’я; (мн. языци) іноплемінники, язичники; люди, народ» | давньоруська |
| język «національність, народ» (ст.) | польська |
| язы́к «народ, народність» (мн. язы́ки) | російська |
| lіngua «народ» | середньолатинська |
| ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» | старослов’янська |
| ѩзыкъ | старослов’янська |
| ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» | старослов’янська |
| jazyk «тс.» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України