ЯЗИКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
язи́к «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]» (мн. язики́)(анат.)
псл. (j)ęzykъ;
утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;
зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);
cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);
р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під'язи́чниця
«дитяча хвороба»
праязи́к
«прамова»
(заст.)
праязи́чити
«розголосити, проговоритися»
проязи́читися
«проговоритися»
язе́
«язик»
язика́тий
язика́ч
«хвалько, фразер»
язикова́ти
«перекладати, шпигувати, пліткувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол»
язикова́тий
«язикоподібний»
язи́чити
«пліткувати»
язи́чище
язи́чник
«пліткар»
язичо́к
я́зя
«язик»
(дит.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hizvā- | авестійська |
язы́к «язик (анат.); полонений» | білоруська |
ези́к | болгарська |
язи́к «язик; мова» | болгарська |
jazyk «язик» | верхньолужицька |
lezu | вірменська |
tungō | готська |
γλω̃σσα «язик» | грецька |
zunga | давньоверхньонімецька |
jihvā́ | давньоіндійська |
juhū́- «язик» | давньоіндійська |
tenge | давньоірландська |
языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт» | давньоруська |
lingua | латинська |
dingua (ст.) | латинська |
liežùvis | литовська |
jазик | македонська |
jĕzyk | нижньолужицька |
jǫzĕk «тс.» (‹ językъ) | полабська |
językъ | полабська |
język «язик; мова; (ст.) полонений» | польська |
-k(ъ) (суф.) | праслов’янська |
*ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-) | праслов’янська |
*ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати» | праслов’янська |
*en-ĝhū- | праслов’янська |
ǫzъkъ | праслов’янська |
insuwis «язик» (‹‹*en-ĝhū-) | прусська |
язы́к «язик (анат.); мова; полонений» | російська |
jѐзик | сербохорватська |
jazyk «язик; мова» | словацька |
jêzik | словенська |
ѩзыкъ «тс.» | старослов’янська |
käntu- (‹ *tänku-) | тохарська А |
*tänku- | тохарська А |
вузьки́й | українська |
jazyk «язик; мова» | чеська |
язи́к «народ, народність»«поганство» (мн. -- язи́ки)(заст., поет.)(рідк.)
можливо, появі значення «народ» у стсл. ѩзыкъ сприяв також вплив з боку слат. lіngua «народ», первісно тільки «язик, мова» (Мейе ОЯ 411);
стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» могло набути свого значення під впливом грецького (біблійного) ἔϑνος «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)», що протиставилося гр. λαός «народ (свій, християнський)», відбиваючи гебрайський оригінал Біблії, пор. гебр. goi̯, мн. goi̯im «народ (чужий, язичницький)» – ‘am «народ (свій, ізраїльський)»;
утворення, що продовжує за давньоруським посередництвом семантику відповідного старослов’янського слова;
р. язы́к (мн. язы́ки) «народ, народність», др. языкъ «народ, плем’я; (мн. языци) іноплемінники, язичники; люди, народ», п. ст. język «національність, народ», ч. ст. jazyk «тс.», болг. ези́чник «язичник», стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
язи́чество
«тс.»
язи́чеський
язи́чник
«поганин»
язи́чництво
язи́чницький
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ези́чник «язичник» | болгарська |
goi̯ | гебрайська |
'am «народ (свій, ізраїльський)» | гебрайська |
ἔϑνος «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)» | грецька |
λαός «народ (свій, християнський)» | грецька |
языкъ «народ, плем’я; (мн. языци) іноплемінники, язичники; люди, народ» | давньоруська |
język «національність, народ» (ст.) | польська |
язы́к «народ, народність» (мн. язы́ки) | російська |
lіngua «народ» | середньолатинська |
ѩзыкъ | старослов’янська |
ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» | старослов’янська |
ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» | старослов’янська |
jazyk «тс.» (ст.) | чеська |
лінгві́стика «мовознавство»
запозичення з французької мови;
фр. linguistique «лінгвістика», відоме з XIX ст., утворене на основі лат. lingua «язик; мова», яке розвинулося з ст. dingua «тс.» (зміна d в l відбулася внаслідок зближення з lingere «лизати» чи в результаті впливу діалектів), спорідненого з гот. tuggō «язик», двн. zunga, нвн. Zunge «тс.», укр. язик;
р. болг. м. лингви́стика, бр. лінгві́стыка, п. lingwistyka, ч. слц. lingvistika, вл. linguistika, схв. лингвùстика, слн. lingvístika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лінгві́ст
лінгвісти́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лінгві́стыка | білоруська |
лингви́стика | болгарська |
linguistika | верхньолужицька |
tuggō «язик» | готська |
zunga | давньоверхньонімецька |
lingua «язик; мова» | латинська |
dingua «тс.» (зміна d в l відбулася внаслідок зближення з lingere «лизати» чи в результаті впливу діалектів), (ст.) | латинська |
lingere | латинська |
лингви́стика | македонська |
Zunge «тс.» | нововерхньонімецька |
lingwistyka | польська |
лингви́стика | російська |
лингвùстика | сербохорватська |
lingvistika | словацька |
lingvístika | словенська |
язик | українська |
linguistique «лінгвістика» | французька |
lingvistika | чеська |
у́шик «подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L.» (бот.)
назва може бути зумовлена формою гострих, ланцетних або вузьколанцетних листків рослини;
очевидно, похідне утворення від у́хо «вухо»;
на цю її властивість указують також назви, пов’язані зі словом язи́к, пор. укр. [язички́, соба́чі язички́], п. języczki, ч. psí jazyk, baraní jazyk, слн. volčji jezik, ovčji jezik «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
języczki | польська |
у́хо «вухо» | українська |
язи́к | українська |
язи́чник «Ligularia C.; вужачка, Ophioglossum L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що листя або квіти рослини за формою подібні до язика;
утворення, похідне від язи́к;
р. [язы́чник] (бот.) «серпій красильний, Serratula tinctoria L.», п. [języcznik] «вужачка; листовик сколопендровий», слц. jazyčník «язичник, Ligularia Cass.», слн. jezíčnik «іберійка, Iberis L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
язички́
«подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L. Mak; вероніка довголиста, Veronica longifolia L. Пі»
(бот.)
язичкова́ті
«Linguliflorae»
язи́чники
«подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L.»
(бот.)
язичниця
«листовик сколопендровий, Phyllitis scolo-pendrium (Scolopendrium vulgare Sm.)»
язичо́к
«Coeloglossum Hart., [подорожник ланцетолистий, Plantago lan-ceolata L.]»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
języcznik «вужачка; листовик сколопендровий» | польська |
язы́чник «серпій красильний, Serratula tinctoria L.» (бот.) | російська |
jazyčník «язичник, Ligularia Cass.» | словацька |
jezíčnik «іберійка, Iberis L.» | словенська |
язи́к | українська |
язь «прісноводна риба родини коропових, Leuciscus idus L.» (іхт.)
псл. (j)azь «язь»;
етимологічно неясне;
найвірогідніше пов’язання з іє. *ai- «горіти, блищати» (Leder 51–53) або з протоєвропейським субстратом (Machek ESJČ 223);
припускається також зв’язок із псл. *(j)azь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. ožỹs «козел», лтс. âzis «тс.», прус. woses «коза» через те, що риба має вуса (Janzén ZfSlPh 18, 29–32), із псл. (j)ĕzъ «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (Sławski І 532), із псл. (j)ežь, укр. [їж], їжак (Būga RR II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (j)ezero, укр. о́зеро (Loewenthal AfSlPh 37, 383), з двн. jesan «пінитися» (Agrell Zwei Beitr. zur slav. Lautgeschichte 1918, 62);
пов’язання з п. jaźdź, jazgarz «йорж», лит. еžglỹs «тс.» (Brückner KZ 46, 197) сумнівне;
зближення (Mikl. EW 102; Горяев 435) з лит. ešė «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Äsche «харіус»;
р. бр. язь «язь», п. jaź, ч. [jazek], [jezůvě] «тс.», вл. jaz «бичок, Cottus», нл. jaz «язь», схв. jȃз, слн. jéz «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'язь
(іхт.)
язþк
язи́к
язи́ця
я́зя
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
язь «язь» | білоруська |
jaz «бичок, Cottus» | верхньолужицька |
jesan «пінитися» | давньоверхньонімецька |
язьно «шкіра» | давньоруська |
*ai- «горіти, блищати» | індоєвропейська |
âzis «тс.» | латиська |
ožỹs «козел» | литовська |
еžglỹs «тс.» | литовська |
ešė «лящ» | литовська |
jaz «язь» | нижньолужицька |
Äsche «харіус» | німецька |
jaźdź | польська |
jazgarz «йорж» | польська |
jaź | польська |
(j)azь | праслов’янська |
*(j)azь «козел» | праслов’янська |
(j)ĕzъ | праслов’янська |
(j)ežь | праслов’янська |
(j)ezero | праслов’янська |
woses «коза» | прусська |
язь «язь» | російська |
jȃз | сербохорватська |
jéz «тс.» | словенська |
яз «тс.» | українська |
їж | українська |
їжак | українська |
о́зеро | українська |
jazek | чеська |
jezůvě «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України