ЯД — ЕТИМОЛОГІЯ

менш вірогідні інші пов’язання: з іє. *aidh- «палити» (наявним у гр. αĩϑος «спека; вогонь», дінд. édha- «дрова» і под.) (Schuster-Šewc 450–451; Pokornу 774) або з *оid- «набрякати» (гр. οĩδος «пухлина», двн. eiӡ «нарив», дісл. eitr «отрута; гнів», двн. eitar «гній») (Bern. I 271–272; Sławski I 484; Machek ESJČ 219);

псл. (j)ědъ/ědъ, яке або пов’язане з ěsti, ěmь «їсти, їм», продовжуючи попереднє *ēd- (отруту давали з їжею) (Mikl. EW 98; Brückner 196; Младенов 701), або є складним іменниковим утворенням з префікса *ē- «до-» і кореня *dō- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) (Kořínek LF 57, 8–9, ZfSlPh 13, 416);

р. бр. яд «отрута», др. ядъ «тс.», ѣдъ «їжа, пожива; яд, отрута», п. jad «отрута», ч. jed, ст. jěd «тс.», слц. jеd «отрута; обурення, злість», вл. jěd «отрута», нл. [jědowaty] «отруйний; клятий», болг. яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута», м. jaд «тс.», схв. jа̏д «отрута; гнів, злість», слн. jád «тс.»;

очевидно, похідне від основи псл. bog- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. [бог] «шлунок», [богу́н] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»;

щодо розвитку значення пор. р. яд від псл. jěsti (*jēd-ti);

пізніше зазнало впливу з боку складного слова боли́голов;

р. [богу́ла] «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багу́льный] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»;

допускається також звʼязок з псл. ognь «вогонь» (Мартынов ЭИРЯ І 55 – 57) і з псл. *gnětiti «розпалювати» (Kořínek LF 61, 53 – 55);

розвиток значення такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) es tut mir faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило»);

очевидно, споріднене з гни́ти (гній) (псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios);

псл. gněvъ ‹ *gnoi-vo-s;

р. гнев «гнів; [гниль]», бр. гнеў, др. гнѣвъ, п. gniew, ч. hněv, слц. hnev, вл. hněw, нл. gněw, полаб. gnevoi мн. «сальні залози, мʼясо», болг. гняв «гнів», м. гнев, схв. гнȇв, слн. gnév, стсл, ГNѢВЪ (р.-цсл. гNѣвъ «гниль»);

псл. *(j)ědъ‹ *(j)ēdъ пов’язане з (j)ěsti, (j)emь;

початкове ï, відповідне до я- в р. бр. яд, не зовсім ясне;

воно може бути результатом діалектного звуження ja ›ji у давнішій звуковій формі [яд] (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба);

але можливо, що в даному разі зберігається рефлексація давнього jě без зміни в ja, так само, як у дієслові ї́сти, їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.»);

штучне складне утворення з іменника яд і основи прикметника моло́чний, тобто ядови́те молоко́;

назва зумовлена гірким біло-молочним соком рослини;

мен-ше підстав бачити в цих варіантах первісні індоєвропейські словотворчі дублети *n̥gā/n̥g-jā (Brückner KZ 45, 318; Ekblom Die frühe dorsale Palatalisierung im Slav. 1951, 26–27) або форми із -dz-, -z- (-з-) розглядати як виниклі під впливом ч. jed, укр. яд і їхніх слов’янських відповідників (Machek ESJČ 225);

наявність у східнослов’янських мовах рефлексів псл. *jęga пояснюється (Белић JF II 34; Milewski RSl 13, 15–17) вторинним аналогійним вирівнюванням;

виникло з *(j)ęga внаслідок прогресивної асиміляції;

псл. (j)ęza;

др. язя «рана, виразка; недуга, хвороба; страждання; лихо, нещастя; хиба, вада; злочин», п. jędza «відьма; зла жінка», ч. ст. jězě (жін. р.) «яга», jězěnka, jězinka, суч. jezinka, [jaza] «тс.», болг. [енза́, е́нза] «назва хвороби», схв. jе́за «дрож; холод (внутрішній); мурашки по тілу; жах», jѐзив «моторошний, страшний, жахливий», слн. jéza «гнів, злість», стсл. ѩса, ѩза «хвороба»;

гебр. Ādām утворено від іменника ādām «людина», спорідненого з ар. ādamí «людська істота, людина», ак. ādmu «дитина»;

можливий також зв’язок з гебр. ādam «бути червоним» або з гебр. adāmā «(червона) земля» (пор. семантичну паралель: лат. homō «людина» ‹ ‹ * «земна» від humus «земля»);

через посередництво старослов'янської і грецької мов (гр. Ἀδάμ) запозичено з гебрайської;

р. бр. болг. Ада́м, др. Адамъ, п. ч. слц. нл. Adam, вл. Hadam, схв. Àдам, слн. Adam, стсл. Адамъ;

очевидно, утворене на основі виразу од яду, оскільки корінь рослини використовували в народній медицині від укусів скаженого собаки;

крім того, вся рослина дуже отруйна і викликає блювання;