ЮРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

юри́ти «метатися, метушитися; пустувати Пі; обурюватися; приндитися Нед»

псл. [juriti] походить від іє. *i̯our- (корінь *i̯eu̯- «змішувати, приводити в рух»), що виступає також у псл. jarъ(jь), укр. я́рий, псл. juxa, укр. ю́ха́;
споріднене з дінд. yuváti «зміцнює, з’єднує», гр. ζωρóς «палючий, міцний (про вино)»;
малоймовірні інші спроби пояснення слова: як пов’язаного з лтс. aυ̃rêt «грати на мисливських рогах; гнати, полювати; задовольняти статеві інстинкти (про людей і тварин)», aura «виття; період тічки» (Bern. I 461; Brückner 209; Mühl.–Endz. I 225–226), з лтс. jυ̃ŗa «море», лит. jáura «болотяна місцевість» (Trautmann 335; Pokorny 80–81), з чаг. jürük «швидкий», алт. üŘr «натовп, стадо» (приймаючи можливість тюркського запозичення – Mikl. EW 106; Matzenauer LF 8, 31), з іє. *еÊur-, з яким пов’язані гр. αὖρι «швидко», пгерм. *ūr(і)a- «дикий, збуджений», хет. ǖrn «полювати (на диких звірів)» (Čop Slavistična Revija 1954 V–VII 230);
сумнівне пов’язання (Sławski I 592–593; Ларин Из истории слов и словарей 89) з ч. [urnó] «сильний, великий», слц. urnó «палкий, швидкий»;
р. [юри́ть] «метатися, метушитися; кишіти», бр. [юры́ць] «пустувати, загравати; сильно бажати», п. ст. jurzyć się «палати жагою, хтивістю», jurzyć (się) «гнівати(ся)», jurny «хтивий, любострасний», [jurliwy] «тс.», болг. ю́рвам «нападаю», ю́рвам се «кидаюся», м. jурне «помчить, кинеться», схв. jу́рити «мчати, бігти; гнати (когось)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юрки́й «хтивий, любострасний, розпусний»
юрли́вий «проворний, швидкий СУМ; хтивий, любострасний Нед»
юрлити «пустувати»
юрни́й «хтивий, любострасний, розпусний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
üŘr «натовп, стадо» (приймаючи можливість тюркського запозичення -- Mikl. EW 106; Matzenauer LF 8, 31) алтайська
юры́ць «пустувати, загравати; сильно бажати» білоруська
ю́рвам «нападаю» болгарська
ζωρóς «палючий, міцний (про вино)» грецька
αὖρι «швидко» грецька
yuváti «зміцнює, з’єднує» давньоіндійська
*i̯our- (корінь *i̯eu̯- «змішувати, приводити в рух») індоєвропейська
*еÊur- індоєвропейська
aυ̃rêt «грати на мисливських рогах; гнати, полювати; задовольняти статеві інстинкти (про людей і тварин)» латиська
jυ̃ŗa «море» латиська
jáura «болотяна місцевість» литовська
jурне «помчить, кинеться» македонська
jurzyć się «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
jurzyć «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
jurny «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
*ūr(і)a- «дикий, збуджений» прагерманська
juriti праслов’янська
jarъ(jь) праслов’янська
juxa праслов’янська
юри́ть «метатися, метушитися; кишіти» російська
jу́рити «мчати, бігти; гнати (когось)» сербохорватська
urnó «палкий, швидкий» словацька
я́рий українська
ю́ха́ українська
jurliwy «тс.» українська
ю́рвам се «кидаюся» українська
ǖrn «полювати (на диких звірів)» хетська
jürük «швидкий» чагатайська
urnó «сильний, великий» чеська
aura «виття; період тічки» ?
jurzyć się «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?
jurzyć «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?
jurny «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.