ЩІЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

щіль «вузький довгастий отвір; шпара» (ст.)

інші варіанти тієї самої основи репрезентують скала́, ске́ля;
припускається, що початкове sk- у цих формах є наслідком давньої метатези в *ks-, нульовому ступені кореня *kes-/kos- в індоєвропейській прамові (Мельничук Этимология 1966, 220–221);
іє. *(s)kel-/(s)kol- «різати, розсікати»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», skìltis «відкраяний кусень», skylė˜ «діра», лтс. šķelˆt «розколювати», škēle «відколотий шматок; розріз іззаду на каптані», S˘ķèlis «назва порога на р. Айвіексте, який розсікає воду на два струмені», дісл. skilja «розділяти, розколювати», гр. σϰάλλω «рубаю, рию», сірл. scailt «щілина, тріщина», лат. scalpo «дряпаю, скребу, чешу, вирізаю, довбаю», вірм. ћelum «розколюю», хет. iškallāi- «ламати, розривати»;
псл. ščelь «щілина»;
р. щель «щілина», бр. [шчэ́лка], шчы́ліна, п. szczelina «тс.», слц. štelina «тріска, скіпка, поліно, палиця», слн. ščálja «уламок, скалка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пощі́ляний «потрісканий, увесь у щілинах»
прощі́лина
розще́лина
розщі́лина
уще́лина
уще́листий
ущі́льнювати
щíли́на́ «шпарина; ущелина, міжгір’я»
щíльний
щели́на «щілина, шпарина»
щили́на «тс.»
щіли́нний
щіли́стий
щі́лка «зменш. від щіль; (заст.) рядок»
щі́лко «аж при землі» (присл.)
щілкова́тий «пористий, шпаристий»
щільні́ти
щільні́шати
щільнува́тий
щілюва́ння
щіля́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчэ́лка білоруська
ћelum «розколюю» вірменська
σϰάλλω «рубаю, рию» грецька
skilja «розділяти, розколювати» давньоісландська
*(s)kel-/(s)kol- «різати, розсікати» індоєвропейська
scalpo «дряпаю, скребу, чешу, вирізаю, довбаю» латинська
šķelˆt «розколювати» латиська
skélti «розколювати» литовська
szczelina «тс.» польська
ščelь «щілина» праслов’янська
щель «щілина» російська
scailt «щілина, тріщина» середньоірландська
štelina «тріска, скіпка, поліно, палиця» словацька
ščálja «уламок, скалка» словенська
шчы́ліна українська
iškallāi- «ламати, розривати» хетська
скала́ ?
ске́ля ?
sk- ?
*kes-/kos- ?
skìltis «відкраяний кусень» ?
skylė˜ «діра» ?
škēle «відколотий шматок; розріз іззаду на каптані» ?
S˘ķèlis «назва порога на р. Айвіексте, який розсікає воду на два струмені» ?

ши́лінг «грошова одиниця»

запозичення з англійської та німецької мов;
англ. shilling (дангл. scilling) «шилінг (англійська грошова одиниця)», н. Schilling (двн. skilling) «шилінг (австрійська грошова одиниця)», дфриз. днн. skilling, дісл. skillingr, гот. skilliggs;
герм. *skilling виникло з давнішого *skild-ling «рід щита» (первісно означало східноримські золоті дукати, які германці носили як прикраси і які своєю формою були подібні до малих щитів; згодом так стали називатися монети);
н. Schild «щит» (двн. scilt, дангл. scield, англ. shield, дісл. skjǫjdr, гот. skildus «тс.») походить від іє. *skel- «колоти», звідки також псл. skel-, укр. ске́ля, щіль;
р. ши́ллинг, (заст.) шили́нг, бр. шы́лінг, п. szyling, ч. šilink, слц. šiling, болг. м. ши́линг, схв. шљлӣнг, слн. šíling;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shilling «шилінг (англійська грошова одиниця)» (дангл. scilling) англійська
shield англійська
шы́лінг білоруська
ши́линг болгарська
*skilling «рід щита» (первісно означало східноримські золоті дукати, які германці носили як прикраси і які своєю формою були подібні до малих щитів; згодом так стали називатися монети) германські
*skild-ling «рід щита» германські
skilliggs готська
skildus «тс.» готська
scilling давньоанглійська
scield давньоанглійська
skilling давньоверхньонімецька
scilt давньоверхньонімецька
skillingr давньоісландська
skjǫjdr давньоісландська
skilling давньонижньонімецька
skilling давньофризька
*skel- «колоти» індоєвропейська
ши́линг македонська
Schilling «шилінг (австрійська грошова одиниця)» (двн. skilling) німецька
Schild «щит» (двн. scilt, дангл. scield, англ. shield, дісл. skjǫjdr, гот. skildus «тс.») німецька
szyling польська
skel- праслов’янська
ши́ллинг (заст.) російська
шили́нг (заст.) російська
шљлӣнг сербохорватська
šiling словацька
šíling словенська
ске́ля українська
щіль українська
šilink чеська

ще́лепа «одна з двох лицьових кісток, у яких тримаються зуби»

псл. [*ščelpъ, *ščelpa] «щелепа», (букв.) «відколотий шматок» походить від дієслова *ščelti «розколювати» (пор. лит. skélti «тс.») й етимологічно споріднене з укр. щіль;
р. [(пд.) ще́леп] «щелепа», бр. [шчэ́лепы] «зябри», п. [szczalba] «щелепа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

надще́лепний
надще́леповий
ще́леп «щелепа; щока»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчэ́лепы «зябри» білоруська
szczalba «щелепа» польська
*ščelpъ, *ščelpa «щелепа» праслов’янська
ще́леп «щелепа» (пд.) російська
щіль українська
*ščelti «розколювати» (пор. лит. skélti «тс.») ?

щели́ти «боліти»

утворення, споріднене зі щіль, щіли́на;
р. щели́ть «розколювати, розсувати, розділяти», бр. [шчэ́ліцца] «тріскатися; діставати щілини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

щели́тися «тріскатися, лопатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчэ́ліцца «тріскатися; діставати щілини» білоруська
щели́ть «розколювати, розсувати, розділяти» російська
щіль ?
щіли́на ?

щі́льний «міцно з’єднаний, густий»

первісне значення, очевидно, було «щілÿстий»;
утворення, похідне від щіль;
бр. шчы́льны «тісний, щільний», п. szczelny «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

защі́льник «герметично закривана скринька»
ущі́льнювати
ущі́льнювач
щільні́ти
щільні́шати
щільнува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчы́льны «тісний, щільний» білоруська
szczelny «тс.» польська
було «щілÿстий» ?
щіль ?

щільни́к «стільник»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане зі щіль, щіли́на як найдавніша назва стільника (пор. Shevelov Hist. phonol. 688) – Пор. стільни́к1;
Фонетичні та словотвірні варіанти

щільни́ця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
щіль ?
щіли́на (пор. Shevelov Hist. phonol. 688) ?
стільни́к ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України