ЩЕТИННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щети́н «мишій, Setaria P. B.» (бот.)
назва, пов’язана з щети́на;
мотивується щетинястим виглядом колосків рослини;
р. щети́нник «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щети́нник «тс.» | російська |
| щети́на | ? |
щети́на «коротка шорстка шерсть у деяких тварин; [шпильки (на сосні) ВеБ]»
псл. sъčetina;
похідне від збірного sъčetь «гребінь, усе подібне до нього»;
споріднене з лит. šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)», šùkos «гребінець», šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок», лтс. sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)», suka «щітка, скребло (для коней)», suķis, suķe «черепок», дінд. c̦ūkas «остюк, шип», ав. sūkā «голка» (Zubató AfSlPh 16, 414; Mühl. – Endz. III 1116–1117; Ильинский РФВ 73, 287), у чому сумнівається Фасмер і наводить як паралелі лит. sketerà «холка коня», лтс. šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі», šķe̦stra, šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» (Фасмер IV 505–506), малопереконливі з формального й семантичного погляду;
зближення з лит. skiẽtas «перекладина борони» (Mikl. EW 343) і гр. ϰάϰτος «кактус» (Loewenthal ZfSlPh 6, 374) також сумнівні;
малоймовірна гіпотеза (Ильинский РФВ 73, 287; Младенов 684) про зв’язок із чергуванням голосних у *sket-: скот «худоба»;
р. щети́на, бр. шчаці́нне, п. szczecina, ч. štětina, слц. štetina (частіше мн. štetiny), вл. [šćěćina], нл. šćeśina, полаб. såcitaină (‹ *ščetina) «щетина», såcit (‹ *ščetь) «щітка», såcitai (‹ *ščeti) (мн.) «щетина», болг. м. че́тина, схв. чèтина «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ščetína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защі́титися
«густо порости (про молоду траву)»
щати́на
«тс.»
щет
«щітка для чесання льону»
ще́та
«щетина»
щети́нець
«Chaеtonotus»
(зоол.)
щетини́ти
«настовбурчувати»
щети́нитися
щети́нник
щетинникува́ти
щети́нуватий
щетиня́стий
щети́стий
щеть
«щетина СУМ; щітки для чесання льону»
щетя́к
«тварина з щетиною»
щетя́чка
«біловус стиснутий (мичка), Nardus stricta L.»
(щетя́чка сіри́ця)(бот.)
щіти́нник
«торговець щетиною»
щіти́ти
«чесати щіткою прядиво»
щі́тка
щітка́р
щітка́рня
«майстерня, де виготовляють щітки»
щітка́рство
«ремесло щіткарів»
щіткува́лка
«машина, що виготовляє щітки»
щіткува́ти
«чистити щіткою»
щітни́к
«держак щітки у штукатурів»
щіто́чниця
«Orgyia»
(ент.)
щітчи́на
«черсак, Dipsacus L.»
(бот.)
щітя́к
«щітка у маляра»
щоти́на
«щетина»
щоти́нистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūkā «голка» | авестійська |
| шчаці́нне | білоруська |
| че́тина | болгарська |
| šćěćina | верхньолужицька |
| ϰάϰτος «кактус» | грецька |
| c̦ūkas «остюк, шип» | давньоіндійська |
| sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)» | латиська |
| šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі» | латиська |
| šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)» | литовська |
| sketerà «холка коня» | литовська |
| skiẽtas «перекладина борони» | литовська |
| че́тина | македонська |
| šćeśina | нижньолужицька |
| såcitaină «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcit «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcitai «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| szczecina | польська |
| sъčetina | праслов’янська |
| щети́на | російська |
| чèтина «щетина; шпильки (на дереві)» | сербохорватська |
| štetina (частіше мн. štetiny) | словацька |
| ščetína | словенська |
| štětina | чеська |
| sъčetь «гребінь, усе подібне до нього» | ? |
| šùkos «гребінець» | ? |
| šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок» | ? |
| suka «щітка, скребло (для коней)» | ? |
| suķis | ? |
| suķe «черепок» | ? |
| šķe̦stra | ? |
| šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» | ? |
| скот «худоба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України