ШУПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, утворення, споріднене з болг. шу́пна «шепотіти» (Фасмер IV 487), яке пов’язується з лат. cavus «порожній, опуклий», caverna «печера» (Младенов 696);

зв’язок з ар. šübhä «непевність, сумнів, підозра» заперечується (Korsch AfSlPh 9, 671);

р. [(смоленське) шу́пить] (з білоруської?) «знати, відати, розуміти», бр. [шу́піць] «розуміти, розумітися, тямити», слц. (розм.) šípit’ «здогадуватися»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане із шу́пити «тямити, знати»;

пор. у семантичному плані то́роп «поспіх» і уторо́пати «розібратися, збагнути»;

бр. [шу́пкі] «кмітливий, розумний, здогадливий», [шу́патлівый] «здогадливий», п. [szubaty] «жвавий, рухливий, спритний, хвацький, цікавий»;

експресивне утворення, що виникло, можливо, як результат контамінації дієслів [шу́пити] «тямити, розумітися (на чомусь)» і [торо́пати] «базікати»;