ШУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

шум «галас; вир»

псл. šumъ;
імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *šu-;
припущувана спорідненість із цсл. сысати «сичати, свистіти» (Pedersen IF 5, 76) або з лит. šaυ̃kti «кричати, голосно кликати», гр. ϰωϰύω «кричу, зойкаю» (Ma-chek LF 53, 345) менш імовірна;
р. бр. болг. м. шум, др. шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. szum, ч. слц. вл. нл. šum, схв. шу̑м, слн. šúm, цсл. шѹмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́шум «слабкий шум»
шуми́ти
шуми́ха «сенсація»
шумі́вка «горілка»
шу́мка «назва пісні й танцю»
шумки́й
шумли́вий
шумля́ва «шум; веселий шумний бенкет»
шу́мний
шумни́стий «шумний, шумливий»
шумови́к
шумови́ння «шум; клекіт; шелест, шарудіння»
шумови́тий «шумливий»
шумоті́ти «дзюрчати»
шумува́ти «шуміти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум білоруська
шум болгарська
šum верхньолужицька
ϰωϰύω «кричу, зойкаю» грецька
шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила» давньоруська
šaυ̃kti «кричати, голосно кликати» литовська
шум македонська
šum нижньолужицька
szum польська
šumъ праслов’янська
*šu- праслов’янська
шум російська
шу̑м сербохорватська
šum словацька
šúm словенська
сысати «сичати, свистіти» церковнослов’янська
шѹмъ церковнослов’янська
šum чеська


шум «піна»

запозичення з німецької мови;
свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);
р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зшумати «зібрати піну під час кипіння»
зшу́мити «тс.»
шу́ма «тс.»
шумі́в'є «тс.; дріжджі»
шумі́вка «велика ложка збирати шум; [горілка]»
шумі́ти «шумувати»
шумли́вий «пінистий»
шу́мний
шумови́на
шумовини́стий «тс.»
шумови́ння
шумовни́чка «сіточка збирати піну»
шумува́льний «пов’язаний із шумуванням, бродінням»
шумува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум «накип, піна» білоруська
šumić «кипіти, пінитися» верхньолужицька
scūm «піна» давньоверхньонімецька
skūm давньоісландська
šumiś se «пінитися, шумувати» нижньолужицька
Schaum «тс.» німецька
šumo «шум, піна» полабська
szum польська
*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває») прагерманська
шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)» російська
schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») середньоверхньнімецька
schūm(e) середньонижньонімецька
scūm(e) середньонідерландська
šum «тс.» словацька
šum чеська

шум «рід гри; назва живої істоти у цій грі»

очевидно, результат лексико-семантичної видозміни псл. šumъ «галас», šumа «ліс»;
п. [szuma, szumla, szumawa] (арг.) «ліс; густий ліс», ч. ст. šuma «ліс», болг. шу́ма «листя (дерев); листяний ліс», м. шума «тс.; кукурудзяні стебла», схв. шу̏ма «ліс», слн. šúma «ліс; зарості, хащі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шуми́ха «жінка цієї істоти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шу́ма «листя (дерев); листяний ліс» болгарська
шума «тс.; кукурудзяні стебла» македонська
szuma «ліс; густий ліс» (арг.) польська
szumla «ліс; густий ліс» (арг.) польська
szumawa «ліс; густий ліс» (арг.) польська
šumъ «галас» праслов’янська
šumа «ліс» праслов’янська
шу̏ма «ліс» сербохорватська
šúma «ліс; зарості, хащі» словенська
šuma «ліс» (ст.) чеська

шуми́ «швидка течія води, бистрина» (мн.)

найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум «сильний безладний звук» українська

о́шум (у виразі з о́шумом «цілком, повністю»)

очевидно, пов’язане з шум «піна»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум «піна» ?

шука́ти «намагатися знайти»

запозичене за польським посередництвом із нижньонімецької мови;
днн. sōkian «шукати» споріднене з франк. suocan, дфриз. sēka, дангл. sæcan, англ. seek, двн. suohhan (н. suchen), дісл. sø̄kja, гот. sōkjan, а також із дірл. saigim «розшукую», гр. ἡγεμών «керівник, вождь»;
сумнівне щодо фонетичної можливості запозичення з двн. suосhan (Фасмер IV 484; Mikkola PF 16, 207);
неприйнятні інші тлумачення: пов’язання з п. szluchtać «ходити туди й сюди» як словом слов’янського походження (Machek ESJČ 629), припущення про спорідненість зі звуконаслідувальним šu-, наявним у слові шум (Boryś 608–609), про експресивне праслов’янське походження слова без точніших пояснень (Holub–Lyer 474);
бр. шука́ць «шукати», п. szukać «тс.», ч. (розм.) šukati «метушитися», слц. [šukat’] «метушитися, шукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вèшуканий
зашýкувати «підшукувати»
о́бшук
обшу́ка
о́шук
ошу́ка «омана»
ошука́нець «шахрай»
ошука́нство «омана»
ошу-ка́ти
по́шук
пошука́нка «пошук»
пошуко́вий
пошу́кувати
ро́зшук
шýкане
шукáйка
шукáка «нишпорка»
шукáльний
шукáльник «шукач»
шукáльниця
шукáч
шуканèна «пошуки»
шукати (шукаючи)(1562)
шюкати (1393)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
seek англійська
шука́ць «шукати» білоруська
sōkjan готська
ἡγεμών «керівник, вождь» грецька
sæcan давньоанглійська
suohhan (н. suchen) давньоверхньонімецька
suосhan давньоверхньонімецька
saigim «розшукую» давньоірландська
sø̄kja давньоісландська
sōkian «шукати» давньонижньонімецька
sēka давньофризька
suchen німецька
szluchtać «ходити туди й сюди» польська
szukać «тс.» польська
šukat' «метушитися, шукати» словацька
шум українська
suocan франкська
šukati «метушитися» (розм.) чеська

шу́ма́ «рештки соломи, вживані для загачування»

псл. šuma «ліс; листя» пов’язане з псл. šumъ, укр. шум «галас» із первісним значенням «ліс, що шумить, шелестить»;
р. [шу́ма] «сміття», бр. [шума́], п. [szum] «тс.», болг. шу́ма «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі», м. шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шума́ білоруська
шу́ма «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі» болгарська
шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи» македонська
szum «тс.» польська
šuma «ліс; листя» праслов’янська
šumъ праслов’янська
шу́ма «сміття» російська
шум «галас» українська

шу́мела «листяний покрив качана кукурудзи»

очевидно, похідне утворення від шум «шелест, шарудіння»;
пор. також назви листя або лісів у слов’янських мовах: ч. Šumava «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають», схв. шу̏ма «ліс» тощо;
семантика «листяний покрив качана кукурудзи» явно вторинна з огляду на пізнє культивування кукурудзи в Європі;
пор. у звуковому плані хмола́ «бур’ян»;
болг. шумола́к «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами», шумоля́к, шу́мол «легкий шум; шелест»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шумели́на
шумели́нє «тс.»
шумеля́нка «капуста, що не звивається в головку ВеУг; капуста невитка, Brassicas оleracea аcephala DC. Mak»
шу́міл «шумела»
шу́мола «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шумола́к «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами» болгарська
шумоля́к болгарська
шу́мол «легкий шум; шелест» болгарська
шу̏ма «ліс» сербохорватська
шум «шелест, шарудіння» українська
хмола́ «бур’ян» українська
Šumava «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають» чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.