ШУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шум «галас; вир»
псл. šumъ;
імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *šu-;
припущувана спорідненість із цсл. сысати «сичати, свистіти» (Pedersen IF 5, 76) або з лит. šaυ̃kti «кричати, голосно кликати», гр. ϰωϰύω «кричу, зойкаю» (Ma-chek LF 53, 345) менш імовірна;
р. бр. болг. м. шум, др. шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. szum, ч. слц. вл. нл. šum, схв. шу̑м, слн. šúm, цсл. шѹмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́шум
«слабкий шум»
шуми́ти
шуми́ха
«сенсація»
шумі́вка
«горілка»
шу́мка
«назва пісні й танцю»
шумки́й
шумли́вий
шумля́ва
«шум; веселий шумний бенкет»
шу́мний
шумни́стий
«шумний, шумливий»
шумови́к
шумови́ння
«шум; клекіт; шелест, шарудіння»
шумови́тий
«шумливий»
шумоті́ти
«дзюрчати»
шумува́ти
«шуміти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум | білоруська |
| шум | болгарська |
| šum | верхньолужицька |
| ϰωϰύω «кричу, зойкаю» | грецька |
| шумъ «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила» | давньоруська |
| šaυ̃kti «кричати, голосно кликати» | литовська |
| шум | македонська |
| šum | нижньолужицька |
| szum | польська |
| šumъ | праслов’янська |
| *šu- | праслов’янська |
| шум | російська |
| шу̑м | сербохорватська |
| šum | словацька |
| šúm | словенська |
| сысати «сичати, свистіти» | церковнослов’янська |
| шѹмъ | церковнослов’янська |
| šum | чеська |
шум «піна»
запозичення з німецької мови;
свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);
р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зшумати
«зібрати піну під час кипіння»
зшу́мити
«тс.»
шу́ма
«тс.»
шумі́в'є
«тс.; дріжджі»
шумі́вка
«велика ложка збирати шум; [горілка]»
шумі́ти
«шумувати»
шумли́вий
«пінистий»
шу́мний
шумови́на
шумовини́стий
«тс.»
шумови́ння
шумовни́чка
«сіточка збирати піну»
шумува́льний
«пов’язаний із шумуванням, бродінням»
шумува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «накип, піна» | білоруська |
| šumić «кипіти, пінитися» | верхньолужицька |
| scūm «піна» | давньоверхньонімецька |
| skūm | давньоісландська |
| šumiś se «пінитися, шумувати» | нижньолужицька |
| Schaum «тс.» | німецька |
| šumo «шум, піна» | полабська |
| szum | польська |
| *skūma- «піна» (первісно «те, що покриває») | прагерманська |
| шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)» | російська |
| schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») | середньоверхньнімецька |
| schūm(e) | середньонижньонімецька |
| scūm(e) | середньонідерландська |
| šum «тс.» | словацька |
| šum | чеська |
шум «рід гри; назва живої істоти у цій грі»
очевидно, результат лексико-семантичної видозміни псл. šumъ «галас», šumа «ліс»;
п. [szuma, szumla, szumawa] (арг.) «ліс; густий ліс», ч. ст. šuma «ліс», болг. шу́ма «листя (дерев); листяний ліс», м. шума «тс.; кукурудзяні стебла», схв. шу̏ма «ліс», слн. šúma «ліс; зарості, хащі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шуми́ха
«жінка цієї істоти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́ма «листя (дерев); листяний ліс» | болгарська |
| шума «тс.; кукурудзяні стебла» | македонська |
| szuma «ліс; густий ліс» (арг.) | польська |
| szumla «ліс; густий ліс» (арг.) | польська |
| szumawa «ліс; густий ліс» (арг.) | польська |
| šumъ «галас» | праслов’янська |
| šumа «ліс» | праслов’янська |
| шу̏ма «ліс» | сербохорватська |
| šúma «ліс; зарості, хащі» | словенська |
| šuma «ліс» (ст.) | чеська |
шуми́ «швидка течія води, бистрина» (мн.)
найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «сильний безладний звук» | українська |
о́шум (у виразі з о́шумом «цілком, повністю»)
очевидно, пов’язане з шум «піна»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «піна» | ? |
шука́ти «намагатися знайти»
запозичене за польським посередництвом із нижньонімецької мови;
днн. sōkian «шукати» споріднене з франк. suocan, дфриз. sēka, дангл. sæcan, англ. seek, двн. suohhan (н. suchen), дісл. sø̄kja, гот. sōkjan, а також із дірл. saigim «розшукую», гр. ἡγεμών «керівник, вождь»;
сумнівне щодо фонетичної можливості запозичення з двн. suосhan (Фасмер IV 484; Mikkola PF 16, 207);
неприйнятні інші тлумачення: пов’язання з п. szluchtać «ходити туди й сюди» як словом слов’янського походження (Machek ESJČ 629), припущення про спорідненість зі звуконаслідувальним šu-, наявним у слові шум (Boryś 608–609), про експресивне праслов’янське походження слова без точніших пояснень (Holub–Lyer 474);
бр. шука́ць «шукати», п. szukać «тс.», ч. (розм.) šukati «метушитися», слц. [šukat’] «метушитися, шукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вèшуканий
зашýкувати
«підшукувати»
о́бшук
обшу́ка
о́шук
ошу́ка
«омана»
ошука́нець
«шахрай»
ошука́нство
«омана»
ошу-ка́ти
по́шук
пошука́нка
«пошук»
пошуко́вий
пошу́кувати
ро́зшук
шýкане
шукáйка
шукáка
«нишпорка»
шукáльний
шукáльник
«шукач»
шукáльниця
шукáч
шуканèна
«пошуки»
шукати
(шукаючи)(1562)
шюкати
(1393)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| seek | англійська |
| шука́ць «шукати» | білоруська |
| sōkjan | готська |
| ἡγεμών «керівник, вождь» | грецька |
| sæcan | давньоанглійська |
| suohhan (н. suchen) | давньоверхньонімецька |
| suосhan | давньоверхньонімецька |
| saigim «розшукую» | давньоірландська |
| sø̄kja | давньоісландська |
| sōkian «шукати» | давньонижньонімецька |
| sēka | давньофризька |
| suchen | німецька |
| szluchtać «ходити туди й сюди» | польська |
| szukać «тс.» | польська |
| šukat' «метушитися, шукати» | словацька |
| шум | українська |
| suocan | франкська |
| šukati «метушитися» (розм.) | чеська |
шу́ма́ «рештки соломи, вживані для загачування»
псл. šuma «ліс; листя» пов’язане з псл. šumъ, укр. шум «галас» із первісним значенням «ліс, що шумить, шелестить»;
р. [шу́ма] «сміття», бр. [шума́], п. [szum] «тс.», болг. шу́ма «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі», м. шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шума́ | білоруська |
| шу́ма «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі» | болгарська |
| шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи» | македонська |
| szum «тс.» | польська |
| šuma «ліс; листя» | праслов’янська |
| šumъ | праслов’янська |
| шу́ма «сміття» | російська |
| шум «галас» | українська |
шу́мела «листяний покрив качана кукурудзи»
очевидно, похідне утворення від шум «шелест, шарудіння»;
пор. також назви листя або лісів у слов’янських мовах: ч. Šumava «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають», схв. шу̏ма «ліс» тощо;
семантика «листяний покрив качана кукурудзи» явно вторинна з огляду на пізнє культивування кукурудзи в Європі;
пор. у звуковому плані хмола́ «бур’ян»;
болг. шумола́к «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами», шумоля́к, шу́мол «легкий шум; шелест»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шумели́на
шумели́нє
«тс.»
шумеля́нка
«капуста, що не звивається в головку ВеУг; капуста невитка, Brassicas оleracea аcephala DC. Mak»
шу́міл
«шумела»
шу́мола
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шумола́к «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами» | болгарська |
| шумоля́к | болгарська |
| шу́мол «легкий шум; шелест» | болгарська |
| шу̏ма «ліс» | сербохорватська |
| шум «шелест, шарудіння» | українська |
| хмола́ «бур’ян» | українська |
| Šumava «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають» | чеська |
Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.