ШТАБЕЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шта́бель «купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів»
запозичення з німецької мови;
н. Stapel «штабель» походить від снн. stapel «тс.», пов’язаного із снн. staf, н. Stab «палиця; булава; штаб»;
р. бр. шта́бель, нл. štabjel, stabl;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шта́бельний
штабелюва́льний
штабелюва́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шта́бель | білоруська |
štabjel | нижньолужицька |
stabl | нижньолужицька |
Stapel «штабель» | німецька |
Stab «палиця; булава; штаб» | німецька |
шта́бель | російська |
stapel «тс.» | середньонижньонімецька |
staf | середньонижньонімецька |
щабе́ль «поперечка в драбині, у полудрабку»
псл. [*ščebьlь];
зіставлялося з лит. skebérda «уламки», лтс. skabarda «тс.», лат. sсobis «опилки», укр. скобли́ти, які зводяться до іє. *skabh- «вирізати», отже, первісне значення слова «щось вирізане», а також «щось нарізане, наскоблене»;
припускалася спорідненість з р. шта́бель (Фасмер IV 476), щебло́ «тріска» (Brückner 542);
п. szczebel «щабель; [стебло; держак]», ч. štebel «щабель», слц. štebel’, [stebel’] «тс.», вл. štela «щабель; спиця (в колесі)», štel «щабель»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щабли́на
щаблюва́тий
«худий такий, що видно ребра»
щабля́стий
«такий, що має щаблі»
щебе́ль
«тс.»
щебельча́стий
(щебельча́сті но́ги «цибаті ноги»)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
štela «щабель; спиця (в колесі)»«щабель» | верхньолужицька |
štel «щабель; спиця (в колесі)»«щабель» | верхньолужицька |
*skabh- «вирізати» | індоєвропейська |
sсobis «опилки» | латинська |
skabarda «тс.» | латиська |
skebérda «уламки» | литовська |
szczebel «щабель; [стебло; держак]» | польська |
*ščebьlь | праслов’янська |
шта́бель | російська |
štebel' | словацька |
скобли́ти | українська |
stebel' «тс.» | українська |
štebel «щабель» | чеська |
слова «щось вирізане» | ? |
також «щось нарізане, наскоблене» | ? |
щебло́ «тріска» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України