ШПИКА — ЕТИМОЛОГІЯ
шпик «шпигун»
варіант форми шпиг, запозиченої з п. szpieg «шпиг, шпигун»;
кінцеві -к і -г могли бути зумовлені різною артикуляцією польського -g y szpieg, пор. (šp’ek) szpieg, але [šp’ega] szpiega;
р. шпик, бр. шпік;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпік | білоруська |
szpieg «шпиг, шпигун» | польська |
szpiega | польська |
шпик | російська |
шпиг | українська |
шпик «сало»
запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
н. Speck (свн. spёс), двн. spek «сало» споріднене з дангл. spic, дісл. spik, дінд. sphiuj-, sphigi «сідниця, стегно» і далі, можливо, із псл. spěti «дозрівати, достигати», укр. спі́ти;
р. шпик «свиняче сало», бр. шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало», п. szpik, заст. śpik «кістковий мозок; жир», ч. špikovati «шпигувати», слц. špikovat’, вл. špikować «тс.», м. шпикува «шпигує»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпиг
«кістковий мозок»
шпигува́ти
«начиняти шпиком»
шпикова́ти
«змащувати чоботи чимось жирним»
(XVII ст.)
шпігува́ти
шпік
«тс.»
шпікува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало» | білоруська |
špikować «тс.» | верхньолужицька |
spic | давньоанглійська |
spek «сало» | давньоверхньонімецька |
sphiuj- | давньоіндійська |
sphigi «сідниця, стегно» | давньоіндійська |
spik | давньоісландська |
шпикува «шпигує» | македонська |
Speck (свн. spёс) | німецька |
szpik | польська |
śpik «кістковий мозок; жир» (заст.) | польська |
spěti «дозрівати, достигати» | праслов’янська |
шпик «свиняче сало» | російська |
spёс | середньоверхньнімецька |
špikovat' | словацька |
спі́ти | українська |
špikovati «шпигувати» | чеська |
шпєк «до останньої крихти; зовсім нічого»
очевидно, фонетична деформація форм шпик, шпік «жир», пор. п. do szpiku kości «до самих кісток», (перен.) «цілком, абсолютно»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
do szpiku kości «до самих кісток» | польська |
шпик | українська |
шпік «жир» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України