ШНИР — ЕТИМОЛОГІЯ

шни́рити «шугати»

очевидно, образно-ономатопеїчне утворення;
пор. н. schnurren «дзижчати, густи; мурчати (про кішку)» (‹ свн. snurren «тс.»);
р. шныря́ть зближується з ныря́ть (Фасмер–Трубачев IV 462–463);
пов’язання російського слова з р. снова́ть (Потебня РФВ 4, 207), дісл. snoðra, snuðra «нюхати» (Грот Фил. раз. І 468), з н. schnurren (Горяев 424; Грот, там же) непереконливі;
р. шны́рить «поквапливо ходити, рухатися в різних напрямках; сновигати», шныря́ть «тс.; [штовхати]», бр. шны́рыць «нишпорити; шастати, никати», п. [sznyrzyć] «нишпорити; шукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шниря́ти «розмишляти, розшукувати; поспішати, відлітати»
шни́ти «поспішати, відлітати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шны́рыць «нишпорити; шастати, никати» білоруська
snoðra давньоісландська
snuðra «нюхати» давньоісландська
schnurren «дзижчати, густи; мурчати (про кішку)» (‹ свн. snurren «тс.») німецька
schnurren німецька
sznyrzyć «нишпорити; шукати» польська
шныря́ть російська
ныря́ть російська
снова́ть російська
шны́рить «поквапливо ходити, рухатися в різних напрямках; сновигати» російська
шныря́ть «тс.; [штовхати]» російська
snurren «тс.» середньоверхньнімецька

шни́рка «залізниця»

очевидно, експресивне утворення від шни́рити «поспішати» (про паровоз), пор. і р. шны́рить «рухатися в різних напрямках; сновигати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шны́рить «рухатися в різних напрямках; сновигати» російська
шни́рити «поспішати» (про паровоз) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.