ШНИР — ЕТИМОЛОГІЯ
шни́рити «шугати»
очевидно, образно-ономатопеїчне утворення;
пор. н. schnurren «дзижчати, густи; мурчати (про кішку)» (‹ свн. snurren «тс.»);
р. шныря́ть зближується з ныря́ть (Фасмер–Трубачев IV 462–463);
пов’язання російського слова з р. снова́ть (Потебня РФВ 4, 207), дісл. snoðra, snuðra «нюхати» (Грот Фил. раз. І 468), з н. schnurren (Горяев 424; Грот, там же) непереконливі;
р. шны́рить «поквапливо ходити, рухатися в різних напрямках; сновигати», шныря́ть «тс.; [штовхати]», бр. шны́рыць «нишпорити; шастати, никати», п. [sznyrzyć] «нишпорити; шукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шниря́ти
«розмишляти, розшукувати; поспішати, відлітати»
шни́ти
«поспішати, відлітати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шны́рыць «нишпорити; шастати, никати» | білоруська |
| snoðra | давньоісландська |
| snuðra «нюхати» | давньоісландська |
| schnurren «дзижчати, густи; мурчати (про кішку)» (‹ свн. snurren «тс.») | німецька |
| schnurren | німецька |
| sznyrzyć «нишпорити; шукати» | польська |
| шныря́ть | російська |
| ныря́ть | російська |
| снова́ть | російська |
| шны́рить «поквапливо ходити, рухатися в різних напрямках; сновигати» | російська |
| шныря́ть «тс.; [штовхати]» | російська |
| snurren «тс.» | середньоверхньнімецька |
шни́рка «залізниця»
очевидно, експресивне утворення від шни́рити «поспішати» (про паровоз), пор. і р. шны́рить «рухатися в різних напрямках; сновигати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шны́рить «рухатися в різних напрямках; сновигати» | російська |
| шни́рити «поспішати» (про паровоз) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України