ШКУРАТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

шку́ра «шкіра»

запозичення з польської мови, про що свідчить -у- основи;
п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора», болг. шку́рка «наждачний папір» походять із псл. skora;
припускається також автохтонне східнослов’янське утворення (Львов ЭИРЯ III 9–14) і спорідненість з гр. σϰυ̃τος «шкіра» (Эндзелин СБЭ 72);
р. бр. шку́ра «шкіра тварини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зашку́рний «підшкірний; [(про воду) підґрунтовий Г; таємний Я]»
підшку́рний «підшкірний»
ску́ра (XVII ст.)
шкіряни́й
шкура́т «шматок шкіри; шкіра»
шкурати́на «шкіра, шматок шкіри»
шкура́то́к «шматок шкіри Бі; стара засохла шкіра Пі»
шкура́ття «шматки шкіри»
шкуратя́ний «шкіряний»
шкуратя́нка
шкури́нка
шку́рка
шку́рний «шкіряний»
шку́рник
шку́рництво
шкуря́к «черевик з недубленої шкіри»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шку́ра «шкіра тварини» білоруська
шку́рка «наждачний папір» болгарська
σϰυ̃τος «шкіра» грецька
skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора» польська
skora праслов’янська
шку́ра «шкіра тварини» російська



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.