ШКАРАДНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. skarědъ (skarędъ) «бридкий»;

споріднене з дісл. skarn «гній, послід», дангл. scearn, снн. scharn «тс.», гр. σϰω̃ρ (σϰατός) «кал», лат. mūs-cerda «мишачий послід», sū-cerda «свинячий послід», дінд. ava-skaraḥ «екскременти», apa-skaraḥ «тс.»;

іє. *sker-(d-)/sk῀er-(d-) «випорожнятися»;

українські форми з початковим ш- з’явились в основному під впливом західнослов’янських мов;

заперечення праслов’янського похо-дження східнослов’янських відповідників без урахування наявних тут форм з початковим с- (Львов Этимология 1967, 190–191) позбавлене підстав;

р. [ска́ред] «негідник, огидна людина», [скаредь] «різне дрантя, мотлох», бр. [скаріда́] «ледащо», [шкарэ́дзь] «нікчемність», [шкарі́дзь] «скнара; нікчемність», др. скарѣдие «бридота, гидота; сум, туга», скарѣдыи «огидний», скарѣдовати «гребувати, гидувати; зневажати», п. szkarada «бридота; потвора», szkaradny «огидний, бридкий», ч. škareda «потвора», škaredó «огидний; поганий», слц. škaredó «огидний, бридкий», вл. škerjeda «бруд, гидота», нл. škarjeda «тс.», м. скареден «непристойний», схв. ска̏редан «бридкий; непристойний», стсл. скарѣдъ (скарѧдъ) «огидний, бридкий», скарѧдиѥ «неприємність, прикрість», скарѣдовати (скарѧдовати) «гребувати, гидувати»;

псл. skaredъ, skarědъ «гидкий», звідки укр. скарідь, шкарі́дь;

до варіантності суфікса пор. р. мо́кредь – мо́крядь «сльота»;

бр. [шка́ред] «нечистота, бруд», п. szkarada «гидота, мерзота; потвора», ст. skarady «гидкий», нл. [škarada, škarjada] «бруд; мерзота, гидота; сморід»;