ШКАНДИБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шкандиба́ти «кульгати»

не зовсім ясне;
можливо, результат формального й семантичного перетворення в бурсацькому арго лат. scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш»;
не зовсім переконливе пов’язання (Фасмер–Трубачев IV 446) з ди́бати;
р. [шкандыба́ть], п. [szkandybać] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пошканда́ти «ударившись кінцем об землю, перевернутися (про палицю)»
шканди́ба «кривий, кульгавий»
шкандиба́йло «кривий, кульгавий»
шкандиба́л «кульгавий; усе, що змушує кульгати, шкандибати (напр., горілка тощо)»
шканди́бенко «син шкандиби»
шкандибі́вна «дочка шкандиби»
шкан-ди́бки «дитяча гра»
шканду́лька «глузлива назва кривої людини»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш» латинська
szkandybać «шкандибати» польська
шкандыба́ть російська
ди́бати українська


шкандиля́ти «шкандибати»

експресивний варіант синонімічного шкандиба́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

шкунделя́ть «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шкандиба́ти українська

шкутильга́ти «шкандибати, кульгати»

похідне від кульга́ти через афективно-підсилювальну форму кутильга́ти;
початкове ш-, можливо, під впливом шкандиба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

катульга́ти
кутильга́ти
кутульга́ти «кульгати»
шкатильга́ти
шкатульга́ти
шкити́льг «вигук на означення шкандибання»
шкитильга́ти
шкітильга́ти
шкутильгну́ти
шкутульга́
штикильга́ти «шкандибати, кульгати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кульга́ти українська
кутильга́ти українська
шкандиба́ти українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.