ШИНОК — ЕТИМОЛОГІЯ

шино́к «заклад для продажу й розпивання спиртних напоїв» (заст.)

герм. *skankian «косо (криво) тримати» утворене від прикметника *skanka- «косий, кривий» (пор. дісл. skakkr «косий, кривий»);
н. Schenke «шинок», свн. schenk(e) «продаж спиртних напоїв» пов’язані з дієсловом schenken «дарувати; подавати вино у корчмі», спорідненим з англ. skink «наливати (вино, пиво тощо)»;
запозичене з німецької мови, частково за польським посередництвом;
p. шино́к, бр. шыно́к, п. szynk, ч. слц. (заст., розм.) šenk, нл. šenkaŕ «шинкар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шин- ка́рити
шинк
шинка́р
шинкаре́нко
шинкарі́вна
шинка́рка
шинка́рство «продаж трунків; (зб.) шинкарі»
шинкарюва́ти
шинкъ (1525)
шинокъ «шинок» (1534)
шиньо́к «шинок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skink «наливати (вино, пиво тощо)» англійська
шыно́к білоруська
*skankian «косо (криво) тримати» германські
*skanka- «косий, кривий» (пор. дісл. skakkr «косий, кривий») германські
šenkaŕ «шинкар» нижньолужицька
Schenke «шинок» німецька
schenken «дарувати; подавати вино у корчмі» німецька
szynk польська
schenk(e) «продаж спиртних напоїв» середньоверхньнімецька
šenk (заст., розм.) словацька
šenk (заст., розм.) чеська
шино́к ?

ши́нка «солоне копчене м’ясо зі свинячого стегна»

н. Schinken «шинка», свн. schinke «стегно, шинка» пов’язані з двн. scinko, scinka «панцир для ніг; стегно», спорідненим із нвн. Schenkel (свн. schẹnkel) «стегно»;
запозичення з німецької мови;
бр. шы́нка, п. szynka, полаб. šint’ai;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шинки́ «страва з шинки із часником і перцем»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шы́нка білоруська
scinko давньоверхньонімецька
scinka «панцир для ніг; стегно» давньоверхньонімецька
Schinken «шинка» німецька
Schenkel «стегно» (свн. schẹnkel) нововерхньонімецька
šint'ai полабська
szynka польська
schinke «стегно, шинка» середньоверхньнімецька
schẹnkel середньоверхньнімецька

ши́на «шина, окуття; [рейка (залізнична тощо)]»

іє. *skēi- «різати, відокремлювати, розділяти»;
н. Schiene «(залізнична) рейка; смуга, планка, шина» споріднене з двн. scina «голка», гол. scheen «гомілка; планка», англ. shin «гомілка», норв. [skina] «мала скибка» і, можливо, з лтс. šķiene «грудна кістка у птахів; шина, залізо під полозом саней»;
запозичення з німецької мови;
р. ши́на, бр. шы́на «шина», п. szyna «рейка; шина», ч. слц. (розм.) šína «рейка (залізнична)», вл. (розм.) šina «рейка; залізна штаба; шина, окуття (колеса)», нл. šyna «тс.», болг. м. ши́на «шина; рейка», схв. ши̏на «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ши́нє «штаба заліза»
ши́нка «дощечка у верстаті між нитками основи, щоб вони не плутались»
ши́нки «дві паралельні планки між двома шарами основи»
шинува́ти «обтягати шиною, натягати шину»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shin «гомілка» англійська
шы́на «шина» білоруська
ши́на «шина; рейка» болгарська
šina «рейка; залізна штаба; шина, окуття (колеса)» (розм.) верхньолужицька
scheen «гомілка; планка» голландська
scina «голка» давньоверхньонімецька
*skēi- «різати, відокремлювати, розділяти» індоєвропейська
šķiene «грудна кістка у птахів; шина, залізо під полозом саней» латиська
ши́на «шина; рейка» македонська
šyna «тс.» нижньолужицька
Schiene «(залізнична) рейка; смуга, планка, шина» німецька
skina «мала скибка» норвезька
szyna «рейка; шина» польська
ши́на російська
ши̏на «тс.» сербохорватська
šína «рейка (залізнична)» (розм.) словацька
šína «рейка (залізнична)» (розм.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.