ШАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

шал «оман верболистий, Іnula helenium (salicina) L.» (бот.)

не зовсім ясне;
можливо, назва пов’язана з приписуваною рослині здатністю при вживанні її в чарах викликати любовний шал, пор. іншу її назву ома́н;


шала́ва «роззява, повільна, забарлива людина»

експресивне утворення, похідне від псл. šalъ(jь) «шалений» (пор. р. ша́лый «очманілий, навіжений, шалений»), пов’язаного з укр. шал «несамовитість; гнів, лють», шалі́ти «бурхливо виявляти почуття»;
р. [шала́ва] «негідник; волоцюга; очманілий; несамовитий; дурний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шала́вистий «повільний, забарливий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
šalъ(jь) «шалений» (пор. р. ша́лый «очманілий, навіжений, шалений») праслов’янська
ша́лый «очманілий, навіжений, шалений» російська
шала́ва «негідник; волоцюга; очманілий; несамовитий; дурний» російська
шал «несамовитість; гнів, лють» українська
шалі́ти «бурхливо виявляти почуття» українська

шалі́ти «ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття; виявлятися бурхливо (про явища природи); бути в нестримному русі»

псл. šаliti;
походить від раннього псл. *хēliti, пов’язаного чергуванням з *хōl-;
лит. šė˜las «буйство», šėliýti «біснуватися», pašė˜lėlis «безумний», що іноді наводяться для порівняння (Преобр. II, вып. последний 86; Младенов 691; Mikl. EW 337), запозичені зі слов’янських мов;
спроба пов’язати з гр. χᾰλάω «розпускаю, даю волю», χαλίφρων «легковажний, безрозсудний», вірм. xał «гра» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Petersson AfSlPh 35, 167; Lewy ZfSlPh 1, 416) викликає сумнів;
припущення про спорідненість псл. šaliti з гр. ϰηλέω «зачаровую, приборкую» як рефлексом іє. *kēleiti з первісним значенням «одурманювати, зачаровувати» (Machek ESJČ 601, Slavia 16, 184; Holub–Kop. 366–367) потребує переконливішого обґрунтування;
р. шале́ть «чманіти, дуріти», шали́ть «пустувати, жирувати», бр. шале́ць «чманіти, дуріти», п. szaleć «божеволіти, шаленіти», szalić «дратувати, туманити, дурити», ч. šáliti «обманювати», слц. šialit’ «тс.», болг. ша́ла «жвавість, пустотливість», м. шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє», схв. ша́ла «жарт», слн. šáliti se «жартувати», цсл. шалєнъ «шалений»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оша́лений
ошалі́лий
ошелені́ти
шал (розм.)
шале́ний
шалени́стий
шалені́ти
шале́нство
шаленяк «шаленець»
шали́тися «бути шаленим, розлютованим»
шаль
шальни́к «божевільна людина»
шальово́ «шалено» (присл.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шале́ць «чманіти, дуріти» білоруська
ша́ла «жвавість, пустотливість» болгарська
xał «гра» вірменська
χᾰλάω «розпускаю, даю волю» грецька
χαλίφρων «легковажний, безрозсудний» грецька
ϰηλέω «зачаровую, приборкую» грецька
*kēleiti «одурманювати, зачаровувати» індоєвропейська
šė˜las «буйство» литовська
šėliýti «біснуватися» литовська
pašė˜lėlis «безумний» литовська
шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє» македонська
szaleć «божеволіти, шаленіти»«дратувати, туманити, дурити» польська
szalić «божеволіти, шаленіти»«дратувати, туманити, дурити» польська
šаliti праслов’янська
*хēliti праслов’янська
*хōl- праслов’янська
šaliti праслов’янська
шале́ть «чманіти, дуріти» російська
шали́ть «пустувати, жирувати» російська
ша́ла «жарт» сербохорватська
šialit' «тс.» словацька
šáliti se «жартувати» словенська
шалєнъ «шалений» церковнослов’янська
šáliti «обманювати» чеська

шаль «велика в’язана або ткана хустка, вовняна або шовкова; [шарф] О»

запозичене через польське і французьке посередництво з англійської мови;
англ. shawl походить з перської;
перс. šāl вважається запозиченням з мови гінді (гінді shal походить від назви міста Shaliat, де шалі вперше вироблялися);
деякі слов’янські форми, можливо, запозичені з перської мови через посередництво східних мов;
р. шаль «хустка; тонка вовняна тканина», бр. шаль «хустка; шарф», п. szal «шаль; шарф», ч. слц. слн. šál, болг. м. шал, схв. ша̑л «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ша́лик
ша́лік «шарф»
шаліні́вка «вовняна хустка; шаль»
шаліно́вий «у вигляді шалі, шарфа Нед; вовняний О»
шаляновий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shawl англійська
шаль «хустка; шарф» білоруська
шал болгарська
shal гінді
шал македонська
šāl (гінді shal походить від назви міста Shaliat, де шалі вперше вироблялися) перська
szal «шаль; шарф» польська
шаль «хустка; тонка вовняна тканина» російська
ша̑л «тс.» сербохорватська
šál словацька
šál словенська
šál чеська

шеле́ць «пажитниця п’янка, Lolium temulentum L.» (бот.)

очевидно, первісне *шале́ць, пов’язане з шал, шалі́ти;
назва рослини пояснюється її отруйністю, що викликає іноді запаморочення, корчі, непритомність;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ше-лене́ць «тс.» (бот.)
шелій «тс.» (бот.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*шале́ць ?
шал ?
шалі́ти ?

ша́ля «чаша вагівниці»

запозиченe (через польське посередництво) з німецької мови;
н. Schale (свн. schāle, двн. skāla) «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» споріднене з днн. дісл. skāla, що продовжують пгерм. корінь *skel- «різати»;
бр. ша́ля, п. szala «тс.», ч. šálek «чашка», слц. šálka «тс.», нл. šalka «тс.», болг. ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ша́ліка «мішок, у якому дають овес коням» (зменш. від ша́ля)
ша́лька
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ша́ля білоруська
ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини» болгарська
skāla давньоверхньонімецька
skāla давньоісландська
skāla давньонижньонімецька
šalka «тс.» нижньолужицька
Schale «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» (свн. schāle, двн. skāla) німецька
szala «тс.» польська
*skel- «різати» прагерманська
schāle середньоверхньнімецька
šálka «тс.» словацька
šálek «чашка» чеська

шоло́м «головний убір, переважно військовий, що захищає голову»

псл. *šelmъ;
давнє запозичення з германських мов;
пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. hёlm, дісл. hjalmr, гот. hilms, н. Helm, англ. helmet;
пгерм. *hёlma(z) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. śárman- «захист») утворене від дієслова *helan «ховати, зберігати», спорідненого з н. hehlen «ховати, приховувати», лат. cēlo «ховаю», color «колір», гр. ϰαλύπτω «обгортаю, закриваю», дірл. celim «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *kē˘l- «приховувати, покривати»;
існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’ян- ського, пов’язаного з псл. *хъl̥mъ, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Младенов 695; Brückner KZ 48, 194);
р. ст. шело́м «шолом (у воїнів)», бр. ст. шало́м «тс.», др. шеломъ, п. ст. szłom, ч. [šlem], болг. м. шлем, схв. шли́jeм, слн. šlèm (šlém), цсл. шлѣмъ, шлѥмъ, шлємъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підшоло́мник
пришоломи́ти «приголомшити»
шело́м «шолом»
шеломе́нний «той, що трясе шоломом»
шеломо́к «(зменш.) від ше-ло́м; поліська літня шапка з товстого домашнього сукна у вигляді конуса»
шоломи́вий «приголомшений, ошелешений»
шоломи́стий «подібний до шолома»
шо-ло́мка «велика бочка»
шоломо́к «головний убір»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
helmet англійська
шало́м «тс.» (ст.) білоруська
шлем болгарська
hilms готська
ϰαλύπνω «обгортаю, закриваю» грецька
hёlm давньоанглійська
hёlm давньоверхньонімецька
śárman- «захист» давньоіндійська
celim «ховаю, приховую» давньоірландська
hjalmr давньоісландська
hёlm давньонижньонімецька
шеломъ давньоруська
hёlm давньофризька
*kē˘l- «приховувати, покривати» індоєвропейська
cēlo «ховаю» латинська
color «колір» латинська
шлем македонська
Helm німецька
hehlen «ховати, приховувати» німецька
szłom (ст.) польська
*hёlma(z) «шолом» прагерманська
*helan «ховати, зберігати» прагерманська
*šelmъ праслов’янська
*х<SUP>ъ</SUP>l̥mъ праслов’янська
холм російська
шело́м «шолом (у воїнів)» (ст.) російська
шли́jeм сербохорватська
hёlm середньоверхньнімецька
šlèm (šlém) словенська
šlém словенська
холм українська
шлѣмъ церковнослов’янська
шлѥмъ церковнослов’янська
шлємъ церковнослов’янська
šlem чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.